Ідея будівництва Північно-Кримського каналу з'явилась одночасно з ідеєю побудови Каховської гідроелектростанції на Дніпрі. Рішення про будівництво прийняла Рада Міністрів СРСР 20 березня 1950 року. Вже у березня 1951 року розпочались роботи з проектування Північно-Кримського каналу, водосховищ, насосних станцій та гідротехнічних споруд.
Протягом 1955-1956 рр. було підключено усі 6 гідроагрегатів Каховської ГЕС до системи "Дніпроенерго" та сформоване Каховське водосховище, найбільше за обсягом води на Дніпрі.
Подальше будівництво Північно-Кримського каналу здійснювалось вже на території Криму. У квітні 1979 року розпочалось будівництво другої черги, головною метою якої було забезпечення водою Сімферополя і південного узбережжя Криму. Будівництво другої черги каналу було завершено у 1986 році. У 1983 році розпочалось будівництво третьої черги каналу, яке так і не було завершене.
Свій початок Північно-Кримський канал бере з Каховського водосховища, поблизу Нової Каховки на Херсонщині, тече на південь через Причорноморську низовину та Перекопський перешийок до Криму. Від магістрального Північно-Кримського каналу відходять Крснознамянський канал та Чаплинська зрошувальна система, а на території Криму – три великі зрошувально-обводнювальні гілки, загальною довжиною 300 км: Роздольненська, Червоногвардійська та Азовський рисовий канал. В Криму загальна довжина канальної мережі становить 10761,1 км.