Київська Русь. Олешшя

Неподалік Херсона, на Великому Потьомкінському острові протягом Х–ХІІІ століть існувало місто Олешшя – важливий пункт Київської Русі у Пониззі Дніпра.

У давньоруському літописі Олешшя вперше згадується в 1084 році, але дослідники, виходячи з датування археологічних знахідок, вважають, що місто виникло на 100 років раніше. Гавань у гирлі Дніпра-Славутича при виході у Руське (Чорне) море, була важливою ланкою на великому шляху «з варягів у греки», тобто, від Скандинавії до Візантії.

В ХІ столітті Олешшя вже стало оплотом Русі на її віддалених землях, що контролював торгівлю й судноплавство, й коли місту загрожувала небезпека, київські князі йшли до Олешшя, щоб боронити, як повідомляв літописець, «отець своїх й дідів своїх шляхи». У мирні ж часи це були гостинні морські ворота Руської держави. Сюди приходили каравани купецьких суден з заморськими товарами; тут зустрічали й супроводжували до Києва іноземних послів, кандидатів у Київські митрополити, призначених Константинопольським патріархом.

Cеред населення Олешшя певну частину складали «гречники» – грецькі купці з Візантії, а також «корсунці» – вихідці з Корсуня, як на Русі називали Херсон Таврійський (середньовічна назва Херсонеса, заснованого стародавніми греками в Криму, на узбережжі Чорного моря, на місці сучасного Севастополя). Саме від Херсона Таврійського, у якому в 988 році прийняв християнську віру Київський князь й хреститель Русі Володимир Великий, й успадкував свою назву новий Херсон, заснований на берегах Дніпра у 1778 році