У 1963 році, коли в Донецьку помер один із репресованих дослідниківархеологічної спадщини Херсонщини і Криму О.К.Тахтай, біля Скадовськабули закінчені дослідження могильника білозерської культури на околицяхс.Широке. Ці дослідження проводилися у зв'язку із прокладаннямзрошувальних каналів – дніпровська вода мала дати життя засушливим землямХерсонщини і повернутого Україні безлюдного і спустошеного після ІІСвітової війни Криму. Проводив ці дослідження молодий і тоді ще невідомийархеолог – Олександр Михайлович Лесков.
Довгі 56 років матеріал цього одного із найбільших могильниківбілозерської культури – біля с.Широке чекав на публікацію. Непроста ідраматична доля його дослідника – Олександра Михайловича Лєскова наклалавідбиток і на долю матеріалів його експедицій – вони, наче і маючи автора,дуже довгий час лишалися неопрацьованими. О.М. Лєсков народився 19 травня1933 р. у Харкові. У 1955 р. він із червоним дипломом закінчив історичнийфакультет Харківського університету і вступив до аспірантури Інститутуархеології АН УРСР. Після закінчення аспірантури був зарахований до відділускіфо-сарматської археології інституту. У 1961 р. захистив кандидатськудисертацію «Гірський Крим в І тисячолітті до н.е.» і відразу видав її окремоюмонографією (Лесков, 1965). Тематика Олександра Михайловича на початкунаукової кар'єри охоплювала кримські старожитності доби пізньої бронзи іраннього залізного віку. Власне, перші його експедиції також були кримські – ускладі експедицій свого наукового керівника С.М. Бібікова він працювавокремим загоном на розкопках і розвідках кизил-кобинських могильників(1950-ті роки, Уркуста, Джепаллах, Чуюнча, Капак-Таш, Карли-Кая та ін.). Ускладі кримських експедицій він почав проводити розвідки на Херсонщині вжеза перекопом – Північно-Кримської археологічної експедиції. ЇїКраснознаменським загоном і був досліджений відкритий керівникомекспедиції Н.П.Шульцем Широківський могильник. Із кінця 1950-х роківО.М.Лєсков почав працювати на Керченському півострові, надалі керувавкількома великими новобудовними експедиціями – Керченською і Південно-Українською. У 1967 р. Олександр Михайлович формує і починаєкоординувати новий повноцінний напрям діяльності інституту – археологіюновобудов. В наступному 1968 році він очолює найбільшу – Каховськуекспедицію ІА АН УРСР. У 1971 році ця експедиція міняє назву за Херсонськуі стає постійно діючою на правах відділу. Проте такий стрімкий злет науковцядуже не сподобався комусь із шановних колег. Припавши на час скидання зпосади Шелеста, на О.М.Лєскова кимось було написано донос, йому була«пришита політика» і звільнено з роботи із звинуваченням «за сіонізм векспедиції». Спадщина Олександра Михайловича – експедиція, матеріали іголовне – фінансування – дісталися установі. О.М.Лєсков також підпав підзаборону на професію – його перевели на роботу в Інститут кібернетики,працювати в галузі археології в сферах, підконтрольних Інституту археологіїАН УРСР, було неможливо, про повернення в Крим або на Херсонщину небуло і мови. О.М.Лєсков у 1974 році залишає Київ і українську археологію іпереїжджає до Ленінграда. Наступного року він з другого разу захищає уМоскві в Інституті археології АН СРСР докторську дисертацію«Заключительный этап бронзового века на юге Украины» (перша робота маланазву «Передскіфський період на півдні України» і була провалена на захисті уМоскві) будучи співробітником Музею атеїзма і релігії в Ленінграді, а у 1981 р.переїжджає до Москви і починає працювати на посаді заввідділу археології уДержавному музеї мистецтва народів сходу. Створення цього відділу мало наметі організацію новобудовних і охоронних досліджень на Північному Кавказі– неабиякий організаторський талант і досвід Лєскова через вісім років врештізгадали і задіяли у цій колосально важливій галузі археологічних досліджень.
Зараз золото Адигеї відоме на весь світ, а тоді ніхто ніякої уваги не звернув накургани біля аулу Уляп. Виставки знахідок із цих розкопок ОлександрМихайлович організовував по всьому світу від Північного Кавказу доЛатинської Америки. У 1985 році через величезний обсяг робіт тематикавідділу, очолюваного О.М.Лєсковим, була розширена – Держкомітет з науки ітехніки СРСР виділив додаткові кошти на створення Середньоазійської іЧукотської археологічних експедицій із подальшим створенням секторівСередньої Азії і Чукотки та Сибіру. Цей відділ і досі плідно працює по ційтематиці у Російській Федерації, чого не можна сказати про долюновобудовних відділів в Інституті археології АН УРСР, де всі вони згодом булиліквідовані, а українським музеям врешті взагалі було заборонено проводитиновобудівні дослідження. Не вдаючись у подробиці цієї плачевної ситуації вУкраїні нині все ж варто зазначити, що причини її криються не в державнійполітиці чи поганому фінансуванні. У 1997 році Олександр Михайловичпереїжджає до Сполучених Штатів Америки слідом за від'їздом родини, дезгодом починає працювати у Каліфорнійському (Берклі), Техаському (Остін) іПенсильванському (Філадельфія) університетах. У 2000-х він кілька разівприїжджав в Україну і читав лекції в Київському, Харківському і Таврійськомууніверситетах. У 2018 році на 86-му році життя Олександр Михайлович пішов укращі світи, лишивши нам шалену кількість неопублікованого археологічногоматеріалу, російській науці окрім цього ще й низку успішно працюючихінституцій, а всьому світові більше сотні наукових праць, з яких 20 монографій,каталогів і альбомів. Маю згадати, що моя успішна робота також розпочата запорадою Олександра Михайловича, який згадав в розмові із керівникомпроекту, в якому я працювала, професором Джозефом Картером, директоромІнституту класичної археології Техаського університету, що О.М.Лесков колисьаспірантом бачив дуже цікавий матеріал, розкопаний С.Ф.Стржелецьким, якийзберігається у фондах Херсонеського заповідника. За цією згадкоюДж.Картором була написана маленька записочка «Покажіть Евеліні все, про щописав Лєсков» і залишена у завфондами Херсонеса. Так я побачила Уч-Баш,який став основою моєї кандидатської дисертації, темою досліджень останніх16 років і об'єктом дев'ятирічних археологічних розкопок в Інкермані.
З часу розкопок Широкого – однієї із перших експедицій ОлександраМихайловича Лєскова пройшло трохи менше 60 років. За цей час Інститутархеології двічі змінив приміщення, а Наукові фонди інституту – і того більше.Коли я в далекому 2009 році запропонувала опрацювати його колекцію іопублікувати матеріал, матеріал не було виділено в окрему колекцію, він бувчастиною великої колекції з розкопок кількох років Північно-Кримської іПівдеено-Української експедиції О.М.Лєскова. За роки переїздів і невідповідніумови зберігання реконструйовані колись керамічні посудини розклеїлись ісуцільними керамічними завалами в перемішку із гіпсовими вставками лежалив ящиках. Бірки із інвентарними номерами було переплутано, довелося всезвіряти із звітом і щоденниками, щоб створити наново справжній колекційнийопис із цифровими фото речей.

Початково над матеріалами почала працювати група вчених. Окрім мене,долучилися Тетяна Гошко (робота із бронзовими виробами) і Роман Лисенко(технічна робота і фотографія). Але не вдалося перейти до масовогоопрацювання відразу. Роман Лисенко, на якому трималася основналаборантська робота, був звільнений з інституту за незрозумілих обставин, а яна той час опрацьовувала гігантські об'єми матеріалу з розкопок Уч-Баша, якийне лишав часу на будь-що інше. Попри це, зараз матеріал могильникаопрацьовано і оцифровано відповідно до світових вимог до створення фондовоїдокументації, створено колекцію (№ 1545) і передано до фондів із відповіднимактом (№845). Матеріал приведено до експозиційного вигляду. Оцифрованотакож звіт про розкопки. Вивірено генеральний план могильника, планипоховань із інвентарем. Монографія «Могильник білозерської культури біля с.Широке» / Лесков, О. М., Кравченко, Е. А., Гошко, Т. Ю. Львів; Винники:Історико-краєзнавчий музей; Майдан, 2019. — 206 с., ISBN 978-966-372-712-7нарешті побачила світ в Україні.
Матеріали звіту про розкопки наведено у першому розділі роботи –«Опис Широківського могильника, каталог поховань і інвентаря» за авторстваО.М.Лескова, як керівника експедиції і автора звіту про розкопки, іЕ.А.Кравченко, як упорядника матеріалу і автора ілюстрацій. Передмова, вступ,розділ 2, висновки, післямова, резюме і додаток написані Е.А.Кравченко, розділ3 написано Т.Ю.Гошко, список літератури і скорочень складено Е.А.Кравченко,переклад резюме англ. мовою – Е.Кравченко.
Висновки, отримані при аналізі матеріалу Широківського могильникапідтвердили правильність заявленого О.К.Тахтаєм ще в середині ХХ ст.напряму досліджень Нижнього Подніпров'я і Криму як цілісного регіону зачасів кризи бронзової індустрії і початку отримання заліза із руди. На зламіісторичних епох Крим перетворився у своєрідний місток між ПівнічнимПонтом і землями материкової України і новітніми технологіями Кавказу, якийбув тісно пов'язаний із цивілізаціями Близького Сходу і Середземномор'ям.