Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 43
Сорок років тому у Криму сталася трагедія. Внаслідок авіакатастрофи загинуло 26 людей: екіпаж і пасажири літака Ан-24, що прямував рейсом 6515 зі Ставрополя до Львова, з проміжними посадками в Сімферополі та Кишиневі.
Літак вилетів зі Ставрополя 23 жовтня 1978 року о шостій годині вечора. Над Ставропіллям та Краснодарським краєм політ тривав без проблем і ніщо не віщувало біди. Та вже на підльоті до Керченського півострова перед літаком постала суцільна хмарність, обійти фронт якої виявилося нереально. Чверть години пілоти вели машину в хмарах, після чого на землю надійшло повідомлення про заледеніння, до того ж значне. Але із заледенінням на висоті авіатори стикаються постійно, і знають, як дати раду. Цього ж разу збіглося кілька негативних факторів.
О 19:40 відмовив лівий двигун, а ще через три секунди — і правий. Літак ще можна було спробувати посадити в режимі планера, благо поблизу розташовувалося кілька придатних смуг — військові аеродроми: Багерове, Кіровське, Джанкой, Гвардійське. Історія світової цивільної авіації знає також чимало прикладів, коли пілоти саджали літак на воду (навіть посеред океану) і цим рятували пасажирів.
Літак уже був практично некерованим, і неподалік села Омелянівка Нижньогірського району впав під кутом 50˚ та на великій швидкості у Сиваш... Ніхто не врятувався.
Як встановило розслідування обставин катастрофи, головною причиною стало те, що екіпаж не увімкнув вчасно обігрів повітрозабірників на двигунах. Коли машина потрапила у щільну хмарність, робити це виявилося пізно.