Південне узбережжя Криму на межі ХІХ-ХХ століть

Крим для багатьох асоціюється насамперед з його південним узбережжям – справжньою оазою півострова. Курортні міста, розташовані у субтропічній зоні цього регіону здобули популярність завдяки цілющому клімату, неповторним
краєвидам, паркам та рукотворним пам'яткам.

Із середини XIX – початку ХХ століття південний берег Криму стає модним курортним осередком. Саме на цей період припадає інтенсивне зведення літніх палаців і вілл у Лівадії, Масандрі, Карасані, Алупці.
Унікальні кліматичні умови, понад сто джерел мінеральних вод, численні грязьові озера, виноградники – усі ці переваги півострова вартували того, щоб вкладати сили та засоби у розвиток його інфраструктури.
У 70-ті роки ХІХ століття за ініціативи земств та громадських організацій, приватних осіб, майже без фінансової підтримки уряду почали відкриватися санаторії вздовж усього узбережжя.
Природно, що на той час відпочинок і лікування у Криму було по кишеніпереважно заможному панству. Втім, є документальні свідчення оздоровлення на півострові й інших верств населення. До прикладу, у Державному архіві Тернопільської області зберіглося листування колишнього економа Почаївської лаври, служителя Дубенської Хрестовоздвиженської пустині ієромонаха Венедикта з архієпископом Волинським і Житомирським, архімандритом Почаївської Успенської лаври Модестом про продовження відпустки на лікування в Криму та видачу квитка на час відпустки. У своєму проханні ієромонах наголошує: «Морские купания и воздух, с помощью Божьей,постепенно укрепляют мои силы и, думаю, когда буду пользоваться лечебным виноградом, который поспеет не раньше 15 числа сего августа месяца, мое здоровье несомненно восстановится».
Як відомо, Таврійська губернія до 1917 року охоплювала не лише територію Криму, а й три великі повіти сусідньої степової України (Бердянський, Дніпровський, Мелітопольський), заселені майже виключно українцями. Своєю чергою для півострова, орієнтованого з моменту ліквідації Кримського ханства на посилену інтеграцію з материковою Україною, ці повіти відігравали роль такого собі ресурсного запобіжника. Тож український фактор суттєво вплинувна подальший інфраструктурний розвиток Кримського півострова.
Налагодження транспортного сполучення завдяки будівництву у 1824-1848 роках гірського шосе, а з 1861 року – прокладанню залізничної магістралі, інтенсифікувало освоєння південного узбережжя півострова.
Загалом у Криму на межі ХІХ-ХХ століть функціонувало 36 курортів і 60санаторіїв на 3 тисячі місць. При цьому кожному курорту були притаманні свої особливості забудови, організації відпочинку та лікування.
Непримітне поселення Ялта, яке у 1802 році налічувало 13 рибальськихбудиночків, поступово стає курортним центром південного берега Криму. 17 вересня 1837 році Ялта отримує статус міста.
Містечко активно розростається за рахунок зведення фешенебельних готелів, великих магазинів, приватних дач і лікарень.
Кілька документів щодо становлення інфраструктури прибережних міст півдня Кримського півострова, датованих початком ХХ століття, вдалося відшукати у Центральному державному історичному архіві України (м. Київ). За ними можна простежити передісторію облаштування комунікацій Ялти, Судака та Гурзуфа.
У дореволюційний період усі питання інфраструктурного забезпечення регіону перебували у віданні Правління Київського округу шляхів сполучення. Так, у листуванні Київського округу шляхів сполучення з начальником дільниці Кримських шосе щодо вдосконалення каналізаційних мереж Ялти, зокрема, стверджується, що для належної роботи комунікацій слід: «…заменить существующую сточную трубу, идущую от лотка в речку Дерекой, новую, футового діаметра и переложить пришедшие в негодность лотки».
На думку тодішнього в.о. начальника ділянки та інженера: «Единственной мъерой, которая могла-бы предупредить затопленіе Бульварной улицы, следует признать прегражденіе доступа атмосферных осадъков съ части улицъ старого города на Бульварную улицу и отводъ ихъ прямо въ море; необходимыя для этого работы могут быть отнесенъ на средства города».

У 1903 році було порушено питання електрифікації вулиць і шосе Ялти. На ці потреби не шкодували коштів. «Въ виду того, что на электрическое освящение Ялтинского порта и набережной, находящейся въ въдъніе Министерства П.С., уже отпущена сумма 67.000 руб., при чемъ большая часть ее ассигнована изъ средствъ на ремонтное содержаніе шоссе, а также изъ этихъ же суммъ ассигнованы средства на уширеніе этого участка, не следуетъ останавливаться перед доассигнованіемъ 12.000 руб. для того,чтобы закончить освъщеніе єтого участка шоссе и сдълать его совершенно безопаснымъ для проъзда до границъ Ливадіи …», - йдеться у листі начальника дільниці Кримських шосе до Київського округу шляхів сполучення щодо прокладання освітлення Ялтинського шосе, порту, набережної та вулиць.
Ще одним важливим проєктом, реалізованим у Криму, стало спорудження мосту через р. Гуву в Ялті.
«Городская Управа проситъ Правленіе при проектірованіе моста принять віработанный ею план регулировки Набережной улицы у ръчки Гувы и показанное на нем расположеніе моста».
Конкуренцію Ялті поступово складає поселення Судак. Двокілометровий піщаний пляж, відсутність туманів, рівномірність температури морської води, виноградні плантації (близько 600 сортів) – складові його привабливості для відпочивальників.
Наприкінці 1912 року на розгляд винесено проєкт прокладання водогону до Судака. У відповідному проханні зазначалося про необхідність забезпечення водопостачання поселення шляхом відгалуження від головного магістрального трубопроводу: «…имъю честь покорнъйше просить Правленіе Округа о разръшеніи всъмъ подписавшимся въ означенномъ прошеніе лицамъ проложить въ ихъ усадьбы водопроводныя трубы отъ главной, идущей вдоль казеннаго шоссе, магистральной трубы съ тъм, однако условімъ, чтобы всъ разрытыя мъста были приведены въ исправное состояніе и работы эти производились бы подъ наблюденіемъ Начальника 3 дистанціи ввъреннаго мнъ Крымского участка».
Того ж 1912 року було розроблено схожий проєкт прокладання водогону до Гурзуфа. Це колись невелике селище на початку ХХ століття стрімко розвивалося і невдовзі перетворилося на один з найвідоміших курортів південного узбережжя Кримського півострова.