За проєктом, саме ця ділянка колії стала складовою частиною
Севастопольського залізничного вузла і призначалася для подачі вантажів та
будівельних матеріалів на нову станцію Севастополь 2, розташовану згідно з
затвердженим генеральним планом міста, у районі Куликова поля.

Крім того, завдяки налагодженню залізничного сполучення були створені всі
необхідні умови для організації масових перевезень з можливістю вільного
маневрування всередині вузла рухомих залізничних одиниць спеціального
призначення. Таким чином, повністю задовольнялися потреби прилеглих баз і
об'єктів Чорноморського флоту у залізничному транспорті.

Минав час, і з'явилася нагальна необхідність у добудові нових залізничних
магістралей. Проєкт залізничної гілки «Інкерман 2 – Камишова бухта» у 1969
році виборов перше місце у Всесоюзному огляді-конкурсі як найякісніший
об'єкт будівництва. І це закономірно, оскільки ця розробка вирізнялася
оригінальністю інженерних рішень з огляду на гірську місцевість зі скельними
виїмками, утвореними вибуховим способом, а також наявність штучних споруд.

Прокладання залізничних колій по лінії Інкерман 2 – Камишова бухта
здійснювалося першочергово з метою обслуговування Севастопольської бази
океанічного рибальства і транспортування свіжомороженої риби та продукції
консервного заводу з рибного порту в Камишовій бухті.

На додачу у зв'язку з уточненням об'єктів другої черги будівництва було
окреслено комплексне проєктне завдання з розширення Севастопольського
морського рибного порту. Зокрема, слід було прокласти під'їзні колії на
нафтобазу, будівельну базу «Кримгідробуд», дообладнати станцію Інкерман 2 і
роз'їзд Первомайський пристроями електричної централізації, а залізничну
гілку Інкерман 2 – Камишова бухта – постійними пристроями СЦБ.

Одним з виробничих підприємств Криму, на якому апробовувалися новітні
технологічні прийоми, став Керченський металургійний завод ім. П. Л.
Войкова. Проєкт заводського цеху з виготовлення сталевого емальованого
посуду відзначили бронзовою медаллю ВДНГ на конкурсі творчості молодих
проєктувальників.

У Криму до сьогодні функціонує чимало санаторних оздоровчих комплексів,
споруджених ще у минулому столітті. Будинок відпочинку у Нижньому
Місхорі (м. Ялта), санаторний комплекс «Кипарис» в Алушті – вирізняються
інноваційними для свого часу конструкторсько-проєктними особливостями.

Будинок відпочинку у Нижньому Місхорі (м. Ялта) розташований у
мальовничій місцевості поблизу моря та Місхорського парку. Будівництво
тривало впродовж року, введення в експлуатацію відбулося у 1959 році.
Загалом було спроєктовано дванадцять спальних корпусів з дотриманням норм
щодо сейсмічності регіону.

Типовий технічний опис будинку відпочинку: чотири поверхи; площа забудови
– 269,0 м2; будівельна кубатура – 323,0 м3; кількість кімнат – 50; кількість
місць – 100.

При спорудженні санаторного комплексу «Кипарис» Міністерства сільського
господарства СРСР в Алушті було застосовано нове конструкторське рішення
рамного каркасу з розподілом колон за поверхами, з'єднанням ригелів з
колонами і між собою за допомогою наскрізних вузлових накладок.

Впровадження сучасних підходів дало змогу запобігти надмірному
навантаженню ригелів на колону та своєю чергою зменшило обсяг
зварювальних робіт, максимально уніфікувало елементи каркасу, скоротило
кількість їх типорозмірів, суттєво спростило виготовлення і монтаж.
Металоконструкції каркасу будівлі мали витримати бічний тиск ґрунту,
власновагові, природні, сейсмічні та тимчасові навантаження на перекриття.
Розрахунок рамного каркасу проводився, з огляду на умови жорсткого
защемлення стійок під час встановлення на залізобетонні фундаменти.
Схеми каркасу та вузлів застосовані відповідно до авторського свідоцтва №
607907.

Спальний корпус санаторного комплексу має Т-подібну форму і розподілений
на 7 секцій на різних поверхах. Вузловою є 16-поверхова секція 7 (загальна
висота 53,2 м). Секція має форму прямокутника зі зрізаними кутами 16,6 х 13,2
м.

До трьох сторін прилягають: секція 6, яка має 11 поверхів і загальну висоту 36,6
м; секція 5 і розташована за нею секція 4 – відповідно 12 і 10 поверхів і висоту
38,8 і 33,3 м; секція 3 і розташована одна за одною секції 2 і 1, мають
відповідно 13,11 і 10 поверхів, висотою 43,2 і 33,2 м.

Основні несучі конструкції кожної секції спального корпусу спроєктовані у
вигляді рамного в обох напрямках сталевого каркасу з жорсткими вузлами
сполучення ригелів з колонами.

З огляду на гористу місцевість південної частини Кримського півострова під
час проєктування санаторних комплексів були передбачені спеціальні
ліфтопідйомники шахтного типу. Такі підйомники були сконструйовані для
санаторію «Сосновий гай» у м. Ялта (Місхор) для підйому і спуску до 170
відпочивальників у годину «пік» і евакуації хворих на ношах.

Проєкт планування, вентиляції та освітлення споруди розроблений для
максимальної зручності відпочивальників з втіленням оригінальних
інтер'єрних задумів.

У комплекс споруд ліфтопідйомника входять: припортальна ділянка, портал,
тунель, що сполучає портал і оглядову терасу зі стовбуром шахти, проміжною
та пристовбурною камерами, ствол шахти з ліфтами і верхній вестибюль.

Наразі вашій увазі представлено лише третину дигіталізованих
конструкторсько-технологічних інфраструктурних проєктів, реалізованих у
Криму.

Очікує на оцифрування левова частка архівних матеріалів ЦДНТА України, – а
це тисячі одиниць зберігання, які, зокрема, містять комплекси: Кримський
содовий завод (м. Красноперекопськ), Камишловський віадук (981 кілометр
залізничної лінії «Павлоград – Севастополь»), комплекс піонертаборів
санаторного типу (м. Євпаторія), виробничо-експериментальний завод із
розведення морських риб, Красноперекопське високомеханізоване товарне
рибне господарство, дослідно-промисловий цех окису магнію,
Сімферопольський міський молочний завод.