Депортація кримських татар
Кожен тоталітарний режим прагне втримати владу, генеруючи у суспільстві почуття страху та безнадії. Терор, репресії, залякування, насильницьке переселення – усім цим арсеналом силових інструментів впливу на людські маси не гребувала скористатися радянська владна верхівка. Геополітичні інтереси та розширення зони впливу повсякчас цінувалися вище, ніж людське життя.
За радянськими концептами, кримські татари мали бути вирвані з корінням з
рідної землі. У 1944 році за наказом Сталіна весь кримськотатарський
населення було звинувачене у співпраці з окупаційною владою і підлягало
примусовому виселенню за межі півострова до Узбекистану, Казахстану,
Таджикистану, а також у Росію – в Марійську АРСР, на Південний Урал і
Костромську область.
Депортації зазнали понад 180 тисяч осіб. За підрахунками самих кримських
татар ця цифра в рази більша – близько 423 тисяч. За цими цифрами – тисячі
людських доль та зламаних життів… Переважно жінок, дітей та немічних
людей похилого віку. Більшість чоловіків все ще виконувало свій військовий
обов'язок на фронтах Другої світової війни.
В Україні депортацію кримськотатарського народу визнано геноцидом.
18 травня 1944 року радянська влада силами НКВС-НКДБ підготувала та
втілила в життя свій задум.
Депортованим відводили мінімум часу на збори, потім на вантажівках під
конвоєм перевозили до залізничних станцій. Людей вантажили гамузом у криті
товарні вагони.
Державний архів Дніпропетровської області зберігає оперативні донесення,
надіслані шифртелеграмами, які є свідченням підготовки та організації
депортації кримськотатарського населення Кримського півострова.
«Чорний день» в історії кримськотатарського народу ще не настав, а
відповідно до рукописних донесень начальника Сталінської залізниці (з 1961
року і дотепер Придніпровська залізниця) генерал-директора руху ІІ рангу
Миколи Закорка, переданих «на гору» шифртелеграмами від 13-17 травня 1944
року народному комісару шляхів сполучення генерал-директору шляхів
сполучення Лазарю Кагановичу, радянська влада вже вживала заходів з
організації накопичення резервів та бронювання рухомого залізничного складу
для потреб Слідчого комітету (СК) – підвідомчої структури Народного
комісаріату внутрішніх справ СРСР (НКВС).
У зазначених оперативних донесеннях травня 1944 року неодноразово
наголошується на припиненні навантаження військових ешелонів та
накопиченні резерву рухомого складу під спецперевезення СК. Тож на другий
план відходили потреби армії, зокрема 4-го Українського фронту. Часто
траплялися випадки самовільного захоплення військовими рухомого складу
залізниці.
«...воинскими частями самовольно занимаются погрузку… металлолома и
других грузов на 13.05 занято 245 вагонов, 14.05- 140 и 15.05 – 217 вагонов, при
чем захватываются даже вагоны запаса...
Ваше задание доведении Крыму запаса до 6100 вагонов, в том числе 4800
вагонов промытых, дезинфицированных, оборудованных перевозку СК принято
к исполнению, для чего поручено НЗ Кухтенко, находящемуся в Симферополе
совместно Командованием в соответствии с полученным развернутым планом
погрузки СК детально разработать план и порядок размещения
передвигаемого запаса в Крыму» (16.05.1944).
Про хід забезпечення перевезення СК щодня доповідалося шифртелеграмами
особисто наркому шляхів сполучення.
З оперативного донесення за 18 травня 1944 року: «Обратно принято 5
составов, из которых 3 груженных СК НН 620, 593 и 575».
В оперативному донесенні за 19 травня 1944 року зазначається: «Грузовая
работа погружено 2833, в том числе СК по ВЭ016 люди 1672…»
19 травня 1944 року доповідалося наступне: « …развоз местного груза ослаблен
на Мелитопольском и Запорожском отделениях по причине обработки по
станциям вагонов для обеспечения людских перевозок в Крыму».
За процесом забезпечення навантаження слідкував особисто начальник
Сталінської залізниці: «Для руководства работой на месте по погрузке СК в
Крыму сегодня 18.05 в 8 часов утра выехал в Крым начальник дороги т.
Закорко».
З оперативного донесення за 20 травня 1944 року: «Особо докладываю о ходе
погрузки СК за 18.05 погружено 27 эшелонов, за 19.05 погружено 31 эшелон, а
всего за два дня 58 эшелонов, под погрузкой на 18 час. 19.05 осталось 7
эшелонов, начатых погрузкой и 4 порожняковых состава в ожидании подхода
людей. Из числа 7 эшелонов, оставшихся под погрузкой один эшелон №619
начат погрузкой в 17 час. 05 мин. на участке Бахчисарай Сюрент, два эшелона
по Симферополю №613 и 612…».
Оперативні дані за 20 травня 1944 року підтверджують час запланованого
завершення спецоперації з депортації кримських татар – 6 година ранку
20.05.1944 року. В останніх донесеннях наголошується на особистому контролі
навантаження ешелонів СК начальником Сталінської залізниці генерал-
директором руху ІІ рангу Миколою Закорком.
У донесенні за 21 травня 1944 року доповідається про навантаження 613
вагонів СК по Сімферопольському відділенню, а невиконання плану
розвантаження пояснюється наявністю переадресування 96 вагонів, затримкою
100 вагонів в очікуванні переадресування і слабким розвезенням вантажів на
Мелітопольському та Сімферопольському відділеннях через забезпечення робіт
з підготовки і навантаження СК.
Як і було визначено, 20 травня 1944 року усі кримські татари покинули Крим,
щоб повернутися через 45 років – у часи перебудови СРСР. Втім, навіть після
того, як Радянський союз канув у Лету проімперська міфологія міцно тримає
позиції в Криму і донині. Незгодні з окупацією Криму зазнають переслідувань
та дискримінації з боку Російської федерації. Уже понад 25 тисяч кримських
татар знову змушені шукати прихисток поза межами своєї історичної
Батьківщини.