18 травня ми вшановуємо пам'ять жертв геноциду кримськотатарського народу. Саме в цей день 1944 р.розпочалася операція з депортації кримських татар з постійних місць проживання у Криму. Примусове переселення мало катастрофічні наслідки для народу.
Більше 20-ти років кримські татари боролись за право повернення на історичну Батьківщину. У вересні 1967 р. Верховна Рада СРСР амністувала кримських татар щодо їх звинувачень у масовій зраді під час Другої світової війни, проте збереглась заборона на повернення до Криму. Тож кримські татари почали повертатись в Україну самостійно, без офіційних дозволів.
Саме з 1968 р. кримські татари почали облаштовуватись на Херсонщині. Упродовж п'яти років до області прибуло більш ніж 1,3 тис осіб, переважно у Генічеському районі.
Місцева влада чинила всілякі перепони поверненню кримських татар до Криму. Для контролю над ними було посилено паспортний режим, чоловіків змушували працевлаштовуватись. Така ситуація в області тримала до кінця 80-х рр. ХХ ст.
14 листопада 1989 р. примусові переселення народів СРСР у період Другої світової війни були визнано незаконними. Це проклало шлях для повернення на Батьківщину 260 тис. кримських татар. Зокрема, в 1990 р. бажання переїхати на проживання до Криму заявили 1 709 родин кримських татар (6 121 чол.), з них 80 % – з Генічеського району.
У 2014 р., після анексії Криму, Херсонщина знову стала домівкою для кримських татар. Нині на території Генічеського району їх близько 7,0 тис.
Пропонуємо до уваги добірку документів Державного архіву області з історії кримських татар на Херсонщині 60-90-х рр. ХХ ст.
З 1 червня 1960 року промисловість півострова перейшла у підпорядкування новоствореного Кримського раднаргоспу. З ряду причин позитивний ефект діяльності раднаргоспів тривав недовго, однак саме в цей період Україні нарешті вдалося подолати повоєнний занепад Кримської області і почати рух уперед. Документальні свідчення «херсонського» періоду економічного розвитку Криму частково зберігаються у фондах державного архіву Херсонської області.