Зміст і колір – неподільність
Пошук натхнення українського художника Олексія Шовкуненка на кримських теренах.
Акварельні пейзажі «Кримський пейзаж» (1949), «Море біля узбережжя
Криму» (1949), авторства Олексія Олексійовича Шовкуненка експонуються в
Літературно-меморіальному музеї-квартирі П.Г. Тичини в м. Києві, в
спальній кімнаті. Загалом більшість живописної спадщини в музеї-квартирі
належить пензлю Олекси Шовкуненка. При кожній нагоді Олексій
Олексійович дарував своєму приятелеві Павлу Тичині свої пейзажі,
натюрморти, не стали виключенням і ці дві акварельні роботи. Дружба між
художником і поетом розпочалася у 1935 р., за рік до того Павло Тичина
повернувся із Харкова, коли статус столиці перейшов до Києва. Олексій
Шовкуненко прибув до Києва із Одеси на посаду професора Київського
художнього інституту. Двоє митців товаришували родинами, разом
відпочивали - про це свідчать згадки у щоденнику поета та численні
світлини. Не виключено, що митці могли разом відпочивати у Криму.
Олекса Шовкуненко - автор двох портретів Павла Тичини, виконаних у 1941
р. та 1966 р. з нагоди 50-літнього, та 75-літнього ювілею поета.
О.Шовкуненко, «Море біля узбережжя Криму» (1949); папір, акварель
ЛММК П.Г. Тичини в м. Києві, КВ 358 МР 380
Олексій Олексійович Шовкуненко (1884-1974) представник класичної
школи живопису, майстер акварелі, портрету, пейзажу. Народився у м.
Херсон, свої перші кроки в малярстві здобув в іконописній майстерні в
рідному місті, згодом навчався в Одеському художньому училищі (1901-
1908) у викладача Геннадія Ладиженського. Подальшу освіту здобував у
Петербурзькій академії мистецтв у майстерні професора історичного
живопису Василя Савинського. У роки навчання у Василя Савинського почав
цікавиться технікою акварельного живопису, до якої заохочував вчитель.
Згодом ця техніка стане провідною у його творчості. У музеї-квартирі
представлена велика кількість акварельних робіт художника. Любив Олексій Олексійович акварель – саме як «мокрий матеріал». Як згадував у своїх
спогадах поет Григорій Донець (під час перебування на одному з пленерів
Шовкуненка): «…Якось була мокреча, осіння мжичка. Поетично. Але все
спливало в природі, спливало й на папері. Дивлячись на це, Олексій
Олексійович: «Ну і нехай тече, тільки куди нам треба».

О.Шовкуненко, «Кримський пейзаж» (1949); папір, акварель
ЛММК П.Г. Тичини в м. Києві, КВ 336 МР 358
Представленні кримські пейзажі гармонійно поєднуються з іншими
акварелями в інтер'єрі квартири-музею Павла Тичини та через неймовірну
символіку відтворюють образи прекрасних поезій із «Кримського циклу»,
написаних поетом на відпочинку в Криму у 1926 р.

«…Давно вже вечір. Риси –
мов вирізьблена рить.
Вгорі огонь горить,
і мовчки гробнуть кипариси…»
(«Ай-Петрі» 1926, Алупка)

«…Такі хвилеводи, така ряботінь, -
здається, здається, здається, от-от! –
тінь – та й немає, самії сліди:
риба дугою-стрілою з води…»
(«Пляж» 1926)

Інформацію підготував завідувач наукового відділу фондово-експозиційної роботи Літературно-меморіальному музеї-квартирі П.Г. Тичини в м. Києві Нестерчук Д.В.
© Крим — це Україна