Велике переселення українців до Криму
Допоки на фронтах Другої світової війни ще точилися збройні протистояння, зі звільненого від нацистів Кримського півострову було спішно депортовано кримських татар, греків, болгар, вірмен та німців. Крим опинився на межі виживання: зруйнований війною та без належних трудових та матеріальних ресурсів.
Єдиний вихід зі скрутного становища радянська влада вбачала у налагодженні
ефективного міграційного механізму переселення тисяч українців до Криму.
Цей процес було запущено задовго до офіційного приєднання півострову до
материкової України у 1954 році.
До прикладу, у Державному архіві Сумської області збереглися документальні
свідчення переселення сум'ян до Кримської АРСР у 1944 році та впродовж
1952-1953 років.
Родини колгоспників почали активно агітувати перебиратися до Криму
наприкінці 1944 року. Кожному, хто забажав переїхати, рекомендувалося не
брати власну худобу, яка могла не витримати тривалого переїзду. Як
наголошується у листі секретаря Сумського обкому КП(б)У П.Ф. Куманька
голові Миропільської районної комісії з переселення колгоспників та
спеціалістів до Куйбишевського району Кримської АРСР:
«Наркоммясомолпром СССР обязан взамен сданного на месте скота выдать в
Крыму такое же количество скота, а не имеющие скота в своем пользовании
здесь, им Наркоммясомолпром СССР выдаст корову…, но по государственным
закупочным ценам». Крім того, державою передбачалося виділення
райземвідділом 2500 тис. крб главі кожної сім'ї, яка виїздила до Криму на
постійне місце проживання.
13 вересня 1944 року з Миропільського району Сумської області було
відправлено «…колхозников в количестве 8 семейств».
Такий вигляд мали довідка встановленого зразка для переселенців та спискиродин колгоспників, які бажали переїхати на Кримський півострів:
Друга хвиля переселення до Криму розпочалася у 1951 році. У рішенні
Виконкому Сумської облради депутатів трудящих від 18 січня 1952 року,
зокрема, йшлося про недовиконання плану за 1951 рік, що становило 66,1
відсотка, тобто з 950 сімей переїхало 650.
Виконкомам райрад дорікалося: «…недооценили государственного значения
переселенческих мероприятий, не организовали среди населения надлежащей
массово-разъяснительной работы по разъяснению условий переселения и льгот
для переселенцев, не установили должного контроля…»
«Во исполнение постановления Совета Министров УССР от 29 декабря 1951
года №3907» було вирішено у 1952 році переселити до Криму 400 сімей
колгоспників Сумської області.
Заяви про бажання переїхати до Криму оформлювалися довільно.
Станом на лютий 1952 року було прозвітовано про готовність до переїзду 60
колгоспних родин.
На виконання рішення Ради Міністрів УРСР від 15 січня 1952 року
Виконкомом Сумської облради депутатів трудящих від 13 листопада 1952 року
№ 1801 було визначено переселяти не лише поодинокі сім'ї, а підійти до цього
питання комплексно, змінюючи місце дислокації одразу цілих колгоспів чи
бригад, які дали згоду виїхати у повному складі.
Попри те, що за підсумками 9 місяців, план вдалося виконати більшістю
райвиконкомів, проте деякі все ж таки халатно поставилися до виконання
завдання і навіть: «…бездушно отнеслись к вывозке переселенцев к станциям
погрузки, допускали отправку необорудованных эшелонов, в результате чего
план переселения, установленный на 1952 год, не выполнен. Исполком
Ульяновского райсовета депутатов трудящихся нарушил установленный
порядок отбора бригад на переселение, не добившись согласия на переселение
большинства членов бригады №3 колхоза им. Ворошилова, принял решение
переселить ее в Крымскую область, в результате чего из 57 семей,
переселилось только 20».
Перед відправленням до Криму з переселенців часто формували будівельні
бригади, які займалися спорудженням та облаштуванням житла для власних
потреб, тому у рішенні відзначалося: «...закончить отправку в Крымскую
область глав и трудоспособных членов семей для участия в строительстве
домов и устройстве своего хозяйства».
Принагідно, Виконкомом Сумської облради депутатів трудящих було
поінформовано населення про чинні у 1952 році пільги переселенцям, зокрема
на придбання худоби, звільнення від обов'язкового надання державі шкіряної
сировини, яєць, бринзи.
Радянські можновладці чудово усвідомлювали, що без України швидко
відновити потенціал Криму буде непросто. Владна міграційна, дотаційна та
пропагандистська політика в купі дала бажаний результат.
Крим, який перебував у складі РРФСР, упродовж 1944-1954 років було
фактично реанімовано зусиллями тисяч українців. Саме їм довелося здійснити
найважче – закласти підвалини подальшого успішного розвитку кримського
регіону.
Тож оформлення де-юре приєднання Кримської області у 1954 році до України
наразі сприймається радше як формальний крок. Особливо на тлі десятиліття
копіткої праці українців, зменшення асигнувань для інших областей та
підживлення економіки півострова за рахунок значних фінансових вливань з
бюджету УРСР.