Під чужими прапорами

Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця»,
2018 рік, випуск № 43

У Першу світову війну — за двадцять п'ять років до Перл-Харбора — літаки Чорноморського флоту вперше в історії війни на морі здійснили повітряний наліт на ворожу базу. Авіація ледь вибралася з пелюшок, а вже пішла воювати.

На літаючі «етажерки» тих років дивитися смішно: фанера там, де в сучасного літака титан, полотно замість алюмінію; дивитися смішно, а уявити собі страшно, як на цій хиткій споруді можна було здійматися в повітря. А вилітати на бойові завдання без радара, навігаційних приладів, бронеспинки та катапультного крісла могли тільки справжні лицарі.

Всеволод Марченко

Коли сто років тому новонароджена Українська держава створювала власні Збройні сили, від Чорноморського флоту у спадок дісталося сім авіаносців зниклої імперії: «Александр І», «Николай І», «Алмаз» і експропрійовані румунські «Імператор Троян», «Дакія», «Принцеса Марія» та «Король Кароль».

Але флотські раніше за армійців відкрили всі можливості нового засобу доставки смерті, тому були зацікавлені у розвитку морської авіації, особливо гідропланів, які завдяки поплавцям мали змогу здійснювати зліт і посадку скрізь, де є вода. А «королем» гідролітаків вважався тоді киянин Григорович, випускник КПІ; апарати його конструкції позначені скромно — літерою «М», тобто «морський».

24 січня 1916 року силами корабельної авіації Чорноморського флоту було здійснено зухвалу, як на ті часи, у військовій практиці операцію — масований наліт бомбардувальників на турецький порт Зонгулдак. У ті часи пальним для бойових кораблів слугувало вугілля. Тож і на німецьку ескадру на Чорному морі, і на турецькі кораблі постачалося вугілля саме з Зонгулдацького порту. За стандартами Першої світової, це бомбардування дорівнювало сучасному авіанальоту на нафтовий термінал.

Досвід у морських льотчиків уже був: гідролітаки корабельного базування Чорноморського флоту в 1915-му успішно відбомбилися по самому Царгороду.
На відстані 15 морських миль від Зонгулдака з гідроавіаносців «Император Александр І» та «Император Николай І» на воду спустили чотирнадцять поплавцевих гідропланів, і вони скинули на голову туркам майже 400 кг смертоносних подарунків, з яких, на диво, лише одна бомба влучила у вугільний транспорт «Ірмінгард», котрий і був ціллю операції. Від вибуху «Ірмінгард» пішов на дно.

Німецькі підводники, що оперували в Чорному морі, все ж дотягнулися до авіаносної групи: під час повернення гідролітаків один з авіаносців атакувала субмарина UB-7, але торпеда, випущена з підводного човна, пройшла мимо, не вибухнула, а лише пошкодила поплавець літака (перша в світі торпедна атака літака підводним човном). Один із цих літаків вів лейтенант Марченко.

Пілот авіації Чорноморського флоту Всеволод Марченко народився на Поділлі 23 жовтня 1890 року, пішов на морську службу в царську армію, служив на кораблях на Балтійському та Чорному морі, був мічманом, поки в 1915 році в Одеській флотській авіашколі не вивчився на морського бойового льотчика. Перші перемоги авіації ЧФ — це його перемоги також: розвідка, повітряні бої, удари по наземних об'єктах і кораблях…

Під час Громадянської війни Всеволод Марченко — в Сибіру, де у лавах білого руху воював з більшовизмом. У складі військ Колчака існувала Камська річкова флотилія бойових кораблів, а в її складі – екзотика військового флоту: баржа «Данилиха», що слугувала базою для чотирьох гідролітаків. Ще одним річковим авіаносцем став теплохід «Игорь» Обсько-Іртиської військової флотилії. Саме Всеволод Марченко був організатором і командиром усієї гідроавіації в колчаківській армії, за що отримав офіційну подяку Колчака, наказом від 2 вересня 1919 р.

Після поразки «білих» Марченко подався до Іспанії, де став інструктором військової авіашколи, а в 1937-1938 рр. воював у Громадянській війні на боці франкістів, продовживши боротьбу з комуністичною навалою.

3 жовтня 1938 року його «Юнкерс» було збито винищувачем І-15 поблизу містечка Альканіс. Марченку вдалося вистрибнути з парашутом, застрелили його вже на землі. Хоча радянські льотчики, котрі воювали за «червоних», дізнавшись, хто він, і вирішили віддати останню данину колезі-супротивнику, однак іспанські «червоні» не дозволили вшанувати загиблого ворожого пілота…

Україна сотні років існувала без власної долі, власної державності, власних збройних сил і українцеві Всеволоду Марченку судилося воювати під чужими прапорами і загинути за чужу країну, як і багатьом спадкоємцям козацького духу. Та в нас його ім'я забуте…

ПІДТРИМАТИ

СПІВПРАЦЯ

МУЗЕЙНІ ЕКСПОНАТИ

АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ

Back

Made with