Ольга Гіндес. Газета «Кримська світлиця», 2020 рік, випуск № 7
Печерні міста – одні з найдавніших і маловивчених пам'яток Криму, велика частина яких розташовується в Бахчисарайському районі. Це справжня кримська загадка, майже недоступна для археологів. Досі невідомо, хто першим почав будувати ці житла в скелях – скіфи, кіммерійці чи таври? Найвідомішими з таких міст є Мангуп-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен і, звичайно, Чуфут-Кале. Вважається, що місто Чуфут-Кале виникло приблизно в V столітті, жили там племена таврів, а деякий час його населяли алани. Хоча з цього приводу історики сперечаються і дотепер.
Перша писемна згадка про Чуфут-Кале належить до 1298-1299 рр. Тоді фортеця, щоправда, називалася Кирк-Ор (Сорок замків). Її, як і інші поселення Таврії, зруйнував емір Ногай під час міжусобиці в Золотій Орді. Можливо, саме Чуфут-Кале описав і монах Рубрук, який подорожував Кримом у 1253 р. і згадував сорок замків, що розташовані між Херсонесом і Судаком.
Пізніше, після виникнення Кримського ханства, містом надовго заволоділи татари. У 1420-х роках Чуфут-Кале кілька років володів Девлет-Берди, дядя першого кримського хана Хаджи-Девлет-Гірея, який і переніс свою столицю з Солхата в Кирк-Ор. З 1430-х і до 1500-х років саме Кирк-Ор був резиденцією кримського хана.
Про те, що місто зростало, свідчить і грамота (ярлик) хана Хаджи-Гірея від 1459 р., де згадуються мусульманська та християнська міські спільноти, юдейська громада. Наступний ярлик, виданий ханом Менглі-Гіреєм, згадує ще й вірменських поселенців у Кирк-Орі. З 1454 р. тут існував монетний двір.
На початку XVI ст. через політичні зміни ханська резиденція переноситься спочатку в Салачик (Старосілля), а пізніше в Бахчисарай. Кирк-Ор продовжує існувати як могутня фортеця, яка може прихистити хана в часи міжусобиць. Остаточно татари покидають місто наприкінці XVI – на початку XVII століть. У середині XVII ст. Кирк-Ор покидає й вірменська громада. Залишаються лише караїми.
Саме тоді змінюється і назва поселення: спочатку це просто Кале (з 1608 р.), а пізніше – Чуфут-Кале. Ще один варіант назви з XVII століття – Джевхер-Кермен, або фортеця коштовностей (назва з'явилась через те, що всі ворота, стіни та хвіртки були прикрашені дорогоцінним камінням), – не прижився, хоча й увійшов в історію завдяки згадкам у подорожніх описах відомого мандрівника того часу Евлія Челебі.
Щодо трактування назви городища, то тут існує декілька версій. Історики та лінгвісти солідарні в трактуванні слова «кале» як «фортеця». А ось з приводу першої частини назви – думки розходяться. Дехто стверджує, що «Чуфут» у перекладі з тюркської означає «юдей», тобто місто має назву «Юдейська фортеця», або «Єврейська фортеця». Караїми ж, які вважають це місто своєю прабатьківщиною, називають його Джуфт-Кале, тобто «Подвійна фортеця». У 1731 році на території Чуфут-Кале почала діяти перша в Криму друкарня. Книги, що друкувалися в ній давньоєврейською та караїмською мовами, були в основному релігійного змісту. Після приєднання Криму до складу Російської імперії, коли Кримське ханство перестало існувати як держава, прийшов у занепад і Чуфут-Кале.
До революції 1917 року в фортеці діяли храми, відзначалися свята караїмів, проходили молебні. Також на території діяв родовий цвинтар. Станом на кінець ХVIII ст. у Чуфут-Кале нараховувалося близько 200 будинків. До 20-х років XX століття в місті уже жили лише доглядач, сторож і кілька сімей.
Місто розташовано на невеликому плато Бурунчак й оточено глибокими ущелинами. Природний ландшафт і фортечні стіни забезпечували безпеку поселенню, дістатися сюди було досить непросто. Єдиний шлях – це гірська стежка, яка пов'язувала жителів з рештою світу. Навіть зараз дістатися до древнього міста можна лише пішки або на спеціалізованих автомобілях.
Сама фортеця ділиться на «старе» і «нове» місто. Увійшовши в місто через ворота, ви опинитеся перед скупченням невеликих печер, загальна чисельність яких – 32. На території «старого» міста збереглися руїни будинків, добре помітні вулиці, провулки, площі. Якщо рухатися головною вулицею, можна побачити дві караїмські кенаси (молитовні будинки); одна з них XIV-XV ст., інша – XVIII ст. Неподалік від кенас – руїни мечеті XIV ст. Ще далі – мавзолей. Він був побудований у пам'ять Ненекеджан-ханум (Джаніке-ханум), дочки хана Тохтамиша. За мавзолеєм розташовані старі міські ворота й оборонні стіни ХІІІ ст., за якими лежить «нове» місто.
У печерному місті через розташування у скелях було мало землі, придатної для обробки і вирощування рослин, і завжди не вистачало питної води. По території міста проходив кам'яний жолоб з трубами древнього водопроводу, він наповнював технічною водою колодязь. Пізніше цей водогін перестав діяти і жителям довелося брати воду з джерел за межами міста. Чуфут-Кале досі дивує дослідників. Усе місто практично «збудоване» з каменю, в скелі. Будинки висічені розміром в два або і в три поверхи. Двадцять років тому спелеологи відкрили підземний тунель. Вчені гадають: це таємний шлях до криниці, релігійна споруда або й те, й інше одночасно? Поруч з тунелем у 2002 році дослідники знайшли один із найбільших в історії кримської археології скарбів: у горщику було понад чотири тисячі золотих і срібних монет… Піднімаючись до печерного міста Чуфут-Кале, тільки найуважніший турист розгледить серед цих гір і рослинності вузькі кам'яні доріжки, круті сходи і золоті куполи храму. Це – один з найдавніших храмів Кримського півострова. У різні часи він мав безліч назв. Найвідоміші з них: Кримська Лавра, печерний монастир, печерне місто та деякі інші. Але про це наступного разу…