Джимбалос
Максим Дубов'яз. Газета «Кримська світлиця»,
2018 рік, випуск № 34
Серед питомо кримських слів це, мабуть, найвідоміше. Воно несе в собі смак тихої кримської осені, золотої радше не через золото кримських лісів – вони довго стоять ще зелені, а через червоніючу бронзу прибраних виноградників та яблуневих садів. Інколи його трактують ширше та поширюють на можливість вільно пошукати не тільки серед садів, але й на інших прибраних плантаціях не помічених збирачами врожаю овочів, аж до ранньої картоплі у червні. Але класика – це виноград.

Етимологію слова «джимбалос» не вивчено, звучання, подібне до середньовічної італійської назви Балаклави – «Чембало», скоріш за все, суто звукова схожість. Немає єдності й у трактуванні походження самого явища чи, може, звичаю. Найбільш «соціальна» версія вважає, що це, так би мовити, «від щедрот» власників садів подарунок для бідних. З іншого боку, в гарячці роботи зі збирання врожаю, звісно, не бува без огріхів, а що не зібране – то нічиє.

Згодом сам заощадливий збирач може повернутися на прибрану та розкриту вже хазяйську плантацію, де він залишив для себе на післястрадне дозвілля коновку-другу прихованих серед листя ягід. Тому, може, є в понятті «джимбалос» і легенький відтінок інтриги, пригоди, азарту.
Найбільш прагматична версія – листопадна. Листя, що спадає пізньої осені, несподівано розкриває все нові та нові, раніше приховані за ним рештки врожаю. То по них і «джимбалосять», бува, що й по кілька разів, аж до повної вже голизни виноградників, коли здалеку видно останні, зів'ялі, передзимові зі зморщеними ягідками грона, проте такі, що на вино все ще годяться. А решту доклюють птахи, а там уже йдуть виноградарі з секаторами на зимову обрізку лози...
Крим – це романтика, романтичні слівця в митців у попиті. Кримське слівце «джимбалос» може впасти в око й десь у Харкові – це, приміром, назва художньої виставки. Переносний сенс, який слово набуває в такому контексті, – осіннє спізніле не дуже розкішне багатство.

Це кримське слівце, майже не уживане вже в сучасному кримському побуті, простягає й свою тонесеньку ниточку, прив'язує наш милий Крим до нашої єдиної в світі України.

© Крим — це Україна