Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 29
Восени 1945 року у Севастополь прилетів дирижабль В-12 «Победа» («Перемога»). Тут відбулися унікальні дослідження та практичні випробування можливостей повітряного корабля: головним завданням екіпажу аеронавтів під командою капітана Рощина став пошук морських мін, торпед та затонулих підводних човнів…
Це була не перша поява дирижаблів у кримському небі: у часи Першої світової війни також тут, у Севастополі, вже створювався повітроплавальний загін. У 1916 році Чорноморський флот імперії створив загін з чотирьох дирижаблів, у розібраному вигляді доставлених з Британії. Однак усе пройшло невдало: перший дирижабль упав у море, другий — розбився, третій — загинув від вибуху, а четвертий — вирішили не вводити в експлуатацію від гріха подалі.
Дирижабль В-12 був збудований у стислі терміни, за шість місяців у 1944 році. Безпосередньої участі в бойових діях дирижаблі, що були в наявності, не брали, та застосовувалися для військових потреб: тренувань парашутистів і транспортування водню для аеростатів, що використовувалися в протиповітряній обороні.
Новим завданням для дирижаблістів після війни стало застосування повітряного корабля в умовах над морем.
Велетенський літальний апарат на час цього відрядження розташували у Кілен-балці на околиці міста. Попри побоювання, дирижабль не зірвало зі швартових і не пошкодило потужними у цю пору року чорноморськими вітрами.
Командир літального апарата капітан Рощин звітував: «Ми провели велику програму науково-дослідницьких робіт, кілька разів літали на розвідку мін. Штормами їх зривало зі сталевих тросів. Дрейфуючи в морі, вони загрожували торговим і пасажирським суднам. Ми знаходили міни та повідомляли про це командирам тралових суден, а ті їх знищували. Траплялося, що ми опускалися над морем до 5 метрів та вільно спілкувалися з командирами катерів, вказуючи їм на місцезнаходження мін».
Перший політ 26 вересня був ознайомчим, проте став результативним — на виході з Севастопольської бухти аеронавти помітили морську міну на невеликій глибині. За допомоги радіозв'язку екіпаж дирижабля вивів тральщик на потрібне місце, і він знешкодив міну.
Вперше в історії з повітря проводилася розвідка скупчень риби — те, що в наш час стало звичним, тоді здавалося дивом; риболовецькі судна тоді вперше здійснювали тралення риби не навмання, а за вказівкою згори.
Та літати дирижаблю В-12 після повернення судилося всього лише два роки. 29 січня 1947-го при польоті на низькій висоті корабель зачепився за лінію електропередач. Екіпаж, скинувши аварійний баласт, зумів вирвати дирижабль з пастки… проте різкий набір висоти став фатальним — не витримала оболонка. «Дванадцятий» частково випустив водень з оболонки і врізався в землю, забравши життя всіх трьох членів екіпажу.
Вже наступного року свої перші, але впевнені кроки у повітря здійснили гелікоптери Міля, Яковлєва та Камова. Ера дирижаблів сходила нанівець.