Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 49
"Якщо просто переставити в слові англійські літери, «Crimea» перетвориться на «a crime» — злочин".
Джаспер Ффорде «Справа Джен»
Надворі 1985 рік, але Кримська війна, що розпочалася 1854 року, досі триває; поки англійці воюють з Російською імперією, валлійські сепаратисти лівого ухилу відокремилися від Великої Британії та проголосили в Уельсі Народну Республіку. Всесильна корпорація «Голіаф», уособлення військово-промислового комплексу Британської імперії, проникла в усі сфери життя Сполученого Королівства. Дирижаблі широко застосовуються для повітряних подорожей, а от аероплани не здатні конкурувати з ними, бо літають зі швидкістю автомобіля. Це світ, в якому все інакше, світ, створений уявою англомовного валлійського письменника-фантаста Джаспера Ффорде, і цей світ існує лише на сторінках дев'яти романів про літературного детектива на ім'я Тьюздей Некст (Четвер Наступний).
Літературні детективи (літтективи) займаються злочинами, пов'язаними з літературою. Письменники переписували рукописи своїх романів по кілька разів, в одному варіанті реальності побачили світ одні сюжетні ходи та варіанти фіналу, а на паралельній лінії — інші. А прогрес тим часом дозволяє проникати в минуле і паралельні світи. Завдання літтективів — не допустити несанкціонованих впливів між різними розгалуженнями реальності. Нівроку, загроза хаосу — не вигадка, адже завдяки досягненням британських учених персонажі літературних творів отримали змогу вештатися, де їм заманеться, переходити з книги в книгу, а це геть не входило у плани британців. Особливо, коли йдеться про таку книгу, як «Джен Ейр» Шарлотти Бронте, предмет національної гордості: «То чого вам треба? Вирішальної битви сил Добра і Зла в коридорах Торнфілд-холу?».
Антигероєм, який мало не вкрав сюжет класичного вікторіанського роману, виступає Ахерон Аїд — фізично невловимий і куленепробивний зловмисник, навіть імені його вголос називати не можна — бо почує (і не виключено, що з'явиться). Ахерона не може вбити жодна куля… крім срібної, як виявилося наприкінці. Пригоди героїв роману змушують замислитись і про владу слів над реальним світом.
Така вона — сучасна британська фантастика: являє собою міцну суміш альтернативної історії, детективу, казкового бурлеску. А також політичного пророцтва, бо… «Крим — це благо, — каже головній героїні представник «Голіафу», — благо для Англії, насамперед для економіки. От ви ганите військову промисловість, але без неї ми були б країною десятої категорії».
Хтось повертається з війни, хтось не повертається… Те «благо для Англії» яскраво виявляє свою сутність на кримському фронті, під ворожими кулями. У 1970-х поблизу Балаклави легка танкова бригада потрапила під перехресний вогонь російської артилерії та зазнала жахливих втрат. Четвер згадує, як у тому бою була водієм бойової машини піхоти у 3-ї Вессекській бригаді.
«Фелпс їхав на броні БМП, коли росіяни відкрили вогонь з усього, що мали. Йому відірвало руку нижче ліктя та шрапнеллю посікло спину… Я повернулася у м'ясорубку з небагатьма, хто спромігся таке зробити, і поїхала між розбитими машинами, що палали, витягуючи тих, хто вижив. 76 БМП і легких танків послали того дня на російські гармати. Повернулося дві машини. Із 534 солдатів вижило тридцять четверо і лише вісім лишилися не пораненими. Одним із загиблих був мій брат…»
Хтось повертається з війни з ненавистю до війни… Минуло десять років, а полковник Фелпс наче й не повертався — просто привіз війну додому. Авжеж, «воювати» в глибокому тилу і безпечніше, і приємніше… Він гаряче обстоює новітній вид зброї: «Ця нова плазмова гвинтівка поставить крапку! Я навіть вирішив переробити промову та закликати всіх, хто захоче розпочати нове життя на півострові. Почнемо набір охочих просто зараз. У МЗС я довідався, що нам знадобляться колоністи, коли росіяни заберуться геть з Криму, щоб заселити його».
На мирні переговори в нейтральному Будапешті не прийшли обидві ворожі сторони: «Мільйони солдатів застигли навпроти одне одного… І ми знову запитуємо: якою є ціна Кримського півострова?».
Автор вносить цю трагічну лінію, на перший погляд недоречну в цьому загалом легкому та іронічному романі, і показує, що саме у Четвер асоціюється зі словом «війна».
Хтось повертається з війни, а до когось війна повертається у снах: «Я вела машину по залишках минулих баталій. Машину сильно струсонуло і дах над головою луснув, пропустивши всередину промінь світла, зайшлася в танці пилюка. Це видавалося в біса гарним видовищем. Невидимою рукою машину жбурнуло в повітря, і кілька ярдів ми проїхали на одній гусениці, після чого звалилися у звичайну позицію. Мотор ще працював, машина слухалася керма... Попереду димилися залишки 3-ї Вессекської легкої танкової бригади — кращої в танкових військах».
Розрекламована корпорацією «Голіаф» суперзброя — плазмова рушниця, яка мала стати вирішальним козирем у Кримській війні, виявляється повним блефом, вона не стріляє. Дізнавшись про це, Четвер ставить крапку у Кримській війні.