Халісе Зінедін. Газета «Кримська світлиця», 2016 рік, випуск № 48
Кримськотатарська нація формувалася протягом тисячоліть на території Кримського півострова, а отже, на рівні з караїмами і кримчаками кримські татари є автохтонами. В їхньому етногенезі взяли участь таври, кіммерійці, скіфи, частково елліни з Мілета, сармати, болгари, готи, гуни, хозари, печеніги, кипчаки (половці), італійці, ординці, турки-сельджуки, адиги (черкеси). Протягом століть приходили в Крим народи й асимілювалися з місцевим населенням.
Про походження кримських татар ведуться нескінченні суперечки і дискусії. У головах багатьох учених мужів ґрунтовно засіло тверде переконання про те, що кримські татари – нащадки золотоординців, які осіли на півострові в першій половині XIII століття. Цей міф з'явився одразу ж після анексії Криму Росією в 1783 році, і вже з цього часу надійно увійшов в офіційну російську, а потім у радянську історіографію і досі продовжує тиражуватися в науковій літературі. Фальсифікатори за висхідну точку відліку походження кримських татар брали події, пов'язані з ординським періодом, який, по суті, є лише етапом багатовікового, складного історичного процесу.
Саме таври, які відомі з X століття до н. е., і стали одним із головних компонентів цього корінного народу Криму. Спільні родинні корені з таврами мають кіммерійці, відомі з X до VII століття до н. е.
У VII ст. до н. е. у Криму з'явився найвідоміший у давній історії племінний союз – скіфи. На відміну від таврів і кіммерійців, прабатьківщиною скіфів був Алтай – колиска тюркських народів. Відбувається активний процес міжетнічної взаємодії. Далі елліни з Мілета, сармати, булгари, навіть римські легіонери, готи, гуни, хозари, печеніги, всі вони хвиля за хвилею в різний час приходять на півострів і беруть активну участь в інтеграційних процесах. Вони взаємно збагачують одне одного, зберігаючи разом з тим риси своєї індивідуальності. Так готи принесли в Крим християнство аріанського спрямування, а з появою гунів на півострові поширюється віра і культ бога Тенгрі. Кров усіх народів гармонійно вливалася в кримський «плавильний котел», що протягом тисячоліть формував кримськотатарський етнос.
Але все ж окремої уваги заслуговують кипчаки – одне з численних тюркських племен.
Згідно з писемними джерелами кипчаки були здебільшого світловолосими і блакитноокими людьми. Дивна особливість кипчаків у тому, що вони не асимілювалися, а асимілювали в них. Тобто вони були ядром, до якого, як до магніту, притягувалися залишки племен печенігів, болгар, аланів та інших, приймаючи їхню культуру.
З 1299 року півострів входить до складу улусу Джучі Великої Орди. Після цього і завойовники, і переможені зажили на кримській землі мирно, поступово звикаючи один до одного.
Отже, з XIII століття на півострові вже були присутні майже всі етнічні компоненти, всі складові, іншими словами прабатьки, з яких тільки через кілька століть складеться нова нація – кримські татари.
Примітно, що ще до виникнення Османської держави на півострові з'являються переселенці з Малої Азії. Це були вихідці тюркського племені, сельджуки, які залишили сліди свого перебування в Криму.
Говорячи про етнічний склад Криму, важко обійти стороною італійців. А якщо бути більш точними, - венеціанців і генуезців. Багато з них пустили тут свої коріння і з часом повністю розчинилися у кримських татарах.
Таким чином, досить складно, протягом століть, складався етногенез сучасних кримських татар, в якому взяли участь нетюркські і тюркські предки.
Сучасні кримські татари складаються з трьох основних субетнічних груп: південнобережні (яли бойю), гірські, передгірські (тати), степові (ногъайи). Що стосується етноніма «кримські татари», а точніше «татари», то він з'явився в Криму тільки з приходом ординців, тобто коли Крим увійшов до складу улусу Джучі Великої Орди. А до цього часу вже майже сформувалася нова нація. Саме з тих пір стали називати татарами жителів Криму. Але це в жодному разі не означає, що кримські татари є нащадками ординців. На сьогодні процес етногенезу кримських татар ще не завершений.