Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 7
Святими не народжуються, а стають. Святість виявляється земною людиною в житті — вчинками, щоденним вибором між добром і злом, іноді смертю за переконання.
Святому Георгієві пощастило тим, що вшановують його як на Заході, так і на Сході християнського світу, не лише православні та католики, а й протестанти: наприклад, його вважають небесним покровителем Англії. І вшановують не через фантастичні перекази про перемогу над змієм чи драконом. Легенди про Георгія-змієборця, геральдичні зображення його верхи на коні, під копитами якого конає істота, що уособлює всесвітнє зло, виникли через тисячу років по його загибелі. Звідки прискакав той вершник зі списом у блискучому бронежилеті?
Справжній Георгій народився наприкінці 3 століття від Різдва Христового у Малій Азії; він був вправним військовим і навіть досягнув генеральської посади в імперській армії у свої двадцять з лишком років. Та це аж ніяк не пов'язане з подвигом, за який його канонізовано, бо перемогу свою Георгій здобув, склавши зброю. Тому що він переміг не зброєю і не дракона.
Коли гнів імператора Діоклетіана впав на християн, Георгій міг відмовитися від християнства та лишитися живим (а було йому трохи за двадцять років)... Він не відрікся від Христа, не визнав "рідної національної віри" — за що його піддали страшним тортурам, які тривали сім днів: били батогами з волових жил, крутили на колесі, потім кидали в яму з негашеним вапном, труїли отрутою... Легенда розповідає, що його рани зцілювалися дивовижним чином, отрута не подіяла; але то всього лише легенда...
Його вмовляли відректися від Христа, а коли Георгій не скорився навіть під жорстоким катуванням, йому відрубали голову.
І змія під копитами коня на його іконах не зображували, коня, до речі, — також.
У 1778 році кримські християни під час переселення з Криму вивозили з собою на береги Кальміусу найдорожче — зокрема, вивезли ікону 11 сторіччя "Святий Георгій" з Георгіївського монастиря, що на мисі Фіолент. Упродовж двох століть вона перебувала у маріупольському храмі. Згодом цю ікону відреставрували, і нині вона зберігається в Київському художньому музеї.
Це зовсім інший святий Георгій, і перемогу він здобуває іншу...
Можливо, навіть це було якесь інше православ'я? Явно не те віровчення, що лише себе визнає єдино канонічним, переповідаючи вигадки про знищення реліктової рептилії та про вершника на службі імперії, благословляє братовбивчу агресію та заохочує рабську покірність.