Кримська республіка:з кого вона складається і хто нею править
Газета «Кримська світлиця», 2016 рік, випуск № 51
Кажуть, що історія розвивається по спіралі. Ті чи інші процеси можуть мати своє повторення чи навіть продовження через певний час. Пропонуємо нашим читачам для ознайомлення статтю, опубліковану ще 1925 року. Минуло майже століття, але процеси в Криму залишилися ті ж самі, і загальна ситуація, згадана в цій статті, дуже нагадує сучасність. Матеріал подаємо мовою оригіналу.
Кримська республіка: з кого вона складається і хто нею править
Населення кримського півострова перед революцією уявляло такуж національну мозаїку, як і тепер, з тою ріжницею, що в чисельности поодиноких національностей зайшли дуже великі зміни, в порівнянню з дореволюційним часом. До революції Українці з Росіянами творили на Криму більшість населення, при чому Українцям належалась релятивна* більшість. В наслідок війни, революції, голоду, пошестних хороб і т.п. кількість населення на Криму зменшилась взагалі, а це зменшення найбільше позначилося на Українцях, бо тепер релятивну більшість мають тубольці** Криму, Татари. Але кількість їх до загалу кримського населення всеж дуже мізерна, бо творить всього 23 проц. Решта населення складається з Українців, Росіян, Німців, Жидів***, Греків, Болгар, Чехів і ріжних инших національностей.
Крим, як відомо, творить окрему автономну республику, але не в складі України, до якої він належить етнографічно, економічно і навіть етнічно (українське населення в Криму і тепер займає поважне місце), а в складі Російської Федеративної Радянської Республіки. Подібно як инші інородні республики, в складі російської соціалістичної федерації (або молдавська республика в складі України), Крим націоналізується, себто татаризується. Нічого, очевидно не можна мати проти того, що горстка оставших в Криму Татар починає жити тепер своїм національним, культурним життям, що татарська мова має повні права горожанства і може бути уживана не тільки в мечеті і школі, в татарських аулах, а також в урядах тих місцевостей, де татарська мова запроваджується побіч російської в краєвих урядах Кримської Республики, нею промовляють на з'їздах рад, нею видають закони і розпорядки, хоч 77 проц. населення краю нічого спільного з цею мовою не мали, не мають і не будуть мати. Натомість ніде української мови не видно, хоч українське населення Криму дорівнює татарському.
Розуміється, що ціла ота татаризація не є страшна, вона зведеться до належної собі области внутрішнього культурного життя одної лише татарської частини населення Криму.
Зтатаризувати Крим, в якому Татари не становлять і четвертини населення, не можна. Але під плащиком тої татаризації відбувається далі денаціоналізація кримського населення на користь російської культури, в першій мірі це відноситься до українського населення. Фактично в Кримській Республиці панує далі російська мова, хоч Росіян тут, з виїмком певної кількости матросів і робітників в портових місцевостях, особливо в Севастополі, і урядовців по містах, майже нема. Міжтим зникаюча група Росіян власне править Кримською Республикою і накладає своє культурне пятно на цілий край.
Для заманіфестування нібито татарського характеру Кримської Республики, на чолі ЦВК Криму поставлено Татарина Велі Ібраїмова, на чолі Раднаркому другого Татарина — Дерен-Айєрлі, в урядах республіканських також мабуть є трохи Татар, а поза тим цілий апарат Кримської Республики обсаджений Росіянами та й Жидами***. Зрештою в радянській системі державної організації роля державних органів (ЦВК, РНК. і т.п.) є підрядна. Головне значіння має Комуністична Партія, вона усім править і всім розказує. З когож складається ця партія в Криму? По відомостям на 1 травня с. р. в кримській областній організації РКП було 5700 членів, з того Росіян 67,7 проц., Жидів*** 9,8 проц., Українців 6,2 проц. і Татар (державна нація!) 5,9 проц.! Отже, хоч на чолі Кримської Республики стоять Татари, але правлять нею Росіяне. Найбільші дві місцеві національности — Татари і Українці — старі тубольці** краю і дуже давні іміґранти, що набули вже право тубольців**, не грають в управі краєм ніякої, або майже ніякої ролі.
І це буде так довго, як довго Крим буде належати до Росії а не до України, з якою він органічно звязаний. Тільки з прилученням Криму до України, українська мова моглаб зайняти своє місце в державному і культурному життю Криму, а Українці в управі краю. Тоді Росіяне війшлиб до належної їм ролі — розсипаної національної меншости, яка в місцях більшого скуплення може мати свою рідну школу, але яка не може мати претенсій на командування і панування над цілим населенням краю.
Х. Кримська республіка / Діло — № 200 — Львів, 1925. — С. 1-2.
*) Відносна **) Тубільці, місцеві мешканці ***) Так в оригіналі