Петро Лан. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 16
Твердо переконаний, хто візьме до рук і погортає це унікальне видання, неодмінно буде повертатися до цієї безцінної праці знову і знову. Книга зачаровує читача не лише змістом, різнобічністю, але й якоюсь особливою авторською манерою висвітлення матеріалу. Вона вирізняється добротністю та поліграфічним виконанням, дизайном і вельми мистецьким ілюстративним наповненням. У ній гармонійно поєднуються справжня садівнича наука з поетичними пейзажами, світлинами ще не зіпсованих людиною унікальних куточків кримського Південнобережжя та щедрих таврійських садів. Високохудожні малюнки багатющого розмаїття сортів кримської садовини просто вражаючі.
Сподіваюсь, що більшість кримських читачів та шанувальників безсмертної симиренківської спадщини без зайвого нагадування здогадаються, що йдеться про фундаментальну наукову працю садівничого генія України Левка Симиренка «Кримське промислове плодівництво». Вона побачила світ ще на початку минулого століття, пройшла випробування часом, досягла нечуваного для фахової літератури довголіття (цього року їй виповнилося 105 років) і успішно крокує вже у третє тисячоліття.
Таку успішність знакової не лише для України, але і світу наукової праці забезпечила не лише особистість всесвітньо відомого ученого, а й когорта тих великих майстрів своєї справи, яких автор запалив своєю ідеєю і об'єднав у когорту однодумців. Серед них - визначні поліграфісти, знані у мистецькому світі художники, відомі фотографи.
На жаль, коли мова заходить про унікальну симиренківську наукову працю, навіть сумлінні дослідники не часто згадують тих, хто значною мірою забезпечив «Кримському промисловому плодівництву» всесвітню славу та визнання. Йдеться, перш за все, про московський «Видавничий дім» Миколи Кушнарьова. На мій погляд, він здійснив, мабуть, найкраще наукове видання у тогочасній Російській імперії. За поліграфічною якістю воно бездоганне. Відомо, що український «король садівництва», так Левка Симиренка офіційно називав науковий світ, дбаючи про забезпечення добротною садівничою літературою широких верств населення, передбачив кілька варіантів видання: від досить коштовного для заможних людей до досить дешевого для простих садівників та учнів садівничих шкіл та училищ. І характерно, що увесь десятитисячний наклад цієї праці розійшовся і знайшов свого читача.
У передмові до видання першого тому «Кримського промислового плодівництва», написаній наприкінці грудня 1911 року, Л. Симиренко писав: «...Мені б хотілося довести справу до благополучного кінця, тобто випустити 2-й том моєї праці і врешті-решт кольоровий альбом провідних промислових яблуні і груші». І далі учений зазначає: «Більшість кольорових таблиць, а також деякі малюнки олівцем були виконані відомою художницею Ксенією Івановою, яка згасла у розцвіті свого величезного таланту, а також славетним художником Григорієм Мясоєдовим».
До ілюстрування своєї праці видатний учений залучив досить маститих художників. Але, на жаль, за браком коштів автор не зміг сповна їх використати у першому томі. Рукопис другого тому загубився у часи повоєнного лихоліття. А кольорові малюнки художників для Атласу плодів (третього тому) виявилися втраченими у Мюнхені, у роки Першої світової війни. Тому художній спадок видатних художників Григорія Мясоєдова та Ксенії Іванової майже втрачено. Незважаючи на цю величезну втрату, їх обох цілком заслужено можна вважати творцями безцінної симиренківської праці. Сам учений з гордістю визнавав їхній величезний внесок у підготовку задуманої книги. Він зазначав: «Ці імена говорять самі за себе». У першому томі «Кримського промислового плодівництва» наводиться лише кілька малюнків олівцем плодів яблуні та груші, виконаних Ксенією Івановою. А її кольорові високохудожні малюнки та картини Левко Симиренко експонував на міжнародній виставці плодів у 1894 році. За них художницю вшановано золотою медаллю. Можна лише здогадуватися, який грандіозний тріумф чекав би на третій том симиренківської праці «Альбом плодів», виготовлений у кольорі. На жаль, цьому не судилося відбутися. А наші пошуки втрачених малюнків Григорія Мясоєдова та Ксенії Іванової тривають. Художники, маючи дачу в Ялті, періодично жили в Криму. Обидва з кінця 80-х років ХІХ століття часто зустрічалися з видатним українським ученим і тісно співпрацювали з ним. Вони мали багато спільних творчих планів, але не всі з них вдалося реалізувати. Проте і те, що митці та учений встигли зробити, також долучило їх до вічності.
Сьогодні достеменно відомо, що великий художник, придбавши частину маєтку Д. Голіцина в Ялті, збудував дачу - «Віллу Олена». Вона розташовувалася на самому узбережжі. Тож більшість мистецьких творів, у тому числі і малюнки плодів для симиренківського атласу, було написано в Ялті на вулиці Ауткінській.
Професійне життя та діяльність Григорія Мясоєдова тісно пов'язані з Україною, хоча сам він родом з Орловської губернії. Але в останні десятиліття свого життя волів жити і працювати в Україні. Видатний художник придбав садибу на околиці Полтави, де прожив останні 20 років свого життя і де знаходиться його могила. Тому з повним на це правом називаємо його українсько-російським художником. У Полтаві Григорій Мясоєдов товаришував з Володимиром Короленком, з останнім, як політв'язень, Левко Симиренко торував шлях до Сибіру.
Іще треба відзначити визначного сімферопольського майстра-фотографа К. Князькова, внесок якого в ілюстративне оздоблення першого і наступного томів «Кримського промислового плодівництва» високо поцінував сам автор: «Переважна частина аутотилій, які ілюструють текст, було виготовлено відомою фірмою Ф. Брукмана в Мюнхені за оригінальними світлинами фотографа К. Князькова, який брав участь у майже всіх моїх поїздках садами Криму. Пригадуючи ті часи та обставини, у яких йому доводилося працювати, не можу не оцінити їх з величезною гідністю...».
Згадував учений іще про одного кримського художника Т. Сафронова: «Всі інші малюнки (крім малюнків Г. Мясоєдова та К. Іванової) належать художнику Т. Сафронову, який супроводжував у всіх поїздках про Криму і працював на місці», зазначав Л. Симиренко. З особливою теплотою та вдячністю учений говорив про підтримку та величезний внесок у підготовку своєї праці геніального кримського фотографа-пейзажиста В. Сокорнова. Саме участь у виданні геніального українського ученого знакових фахівців і забезпечили праці гучний успіх та безсмертя.