Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2019 рік, випуск № 49-50
«Ластівчине гніздо», хоча й збудовано не готами і не ґенуезцями, і не в давні віки, а на початку ХХ століття, проте вже є невід'ємною частиною пейзажу Ялти і, безумовною, своєрідною візитівкою всього Криму.
Чи можна сумістити несумісне? Ось він — яскравий приклад того, як це зазвичай робилося й робиться в Криму: готичний замок російського барона на прізвище фон Штейнгель, власника нафтових промислів у Баку, спроектований російським архітектором англійського походження і збудований на скелі Аврора, на мисі Ай-Тодор (святий Федір). Все в одному: і римська богиня, і православний святий, і російський німець з азербайджанського Баку… А треба ще додати, що деякий час — з 2002 до 2011 року — у «Ластівчиному гнізді» розміщувався ресторан італійської кухні.
Перед Штейнгелем, який збудував тут саме цю, відому нам, подобу готичного замку, на Аврориній скелі стояла дерев'яна споруда, що називалася спершу «Замок кохання», а приблизно з 1902 року нова власниця повністю перебудувала цей будинок, і від того часу він отримав сучасну назву. У 1912 році барон фон Штейнгель купив дерев'яне «Ластівчине гніздо» і зніс його, збудувавши на цьому місці кам'яний замок з зубчастими вежами і бійницями. Архітектором цього шедевра був Леонід Шервуд. Оскільки клаптик землі, придатний для забудови на цій скелі, становив усього 10х10 метрів, замок вийшов досить компактним, але все одно для його будівництва залили бетонний фундамент, на якому все і тримається. Тримається, попри всі нещастя, війни та стихійні лиха.
У 1927 році в Криму стався землетрус. Хоча сам замок не постраждав, від Аврориної скелі відломився й упав у море дуже значний шматок і утворилася щілина, що становила загрозу всій скелі.
У такому стані «Ластівчине гніздо» залишалося цілих чотири десятиліття — до 1967 року, коли нарешті тут почали проводити реставраційні роботи. Необхідний був потужний підйомний кран, але під'їзні шляхи виявилися не розраховані на проїзд таких великих машин. Робота була вкрай ризикованою: будівельники в підвішених до скелі люльках вручну закладали камінням і заливали розчином тріщину в скелі. Під споруду підвели нову залізобетонну плиту, а шви залили свинцем. Тільки після цього, коли за фундамент «Ластівчиного гнізда» можна було не турбуватися, розпочалося відновлення самого палацу. Саме після тієї реконструкції на вежах з'явилися конічні куполи. Сьогодні замок офіційно визнано пам'яткою архітектури ХХ століття.
«Ластівчине гніздо» стало привабливим туристичним об'єктом. Його зображення, впізнаване й неповторне, можна знайти на поштових марках і листівках, календарях і монетах, у фільмах і телесеріалах.
Навіть Острови Кука (самоврядна новозеландська територія у Тихому океані) замовили собі колекційну монету в один кукський долар, на якій на аверсі зображені англійська королева Єлизавета ІІ та… Аю-Даг і на реверсі – «Ластівчине гніздо». Хизуючись «перемогою» над Україною у загарбанні Криму, росіяни випустили й собі монету номіналом у 10 рублів з силуетом «Ластівчиного гнізда» на аверсі, а пізніше — й банкноту в сто рублів із зображенням цього палацу.
Крім радянських, а згодом українських і російських кінематографістів, цей натурний майданчик для зйомок вподобали й іноземці: йдеться про картини «Міо, мій Міо» з Крістіаном Бейлом, «Синій птах», а у 1996 році тут знімали епізод фільму «Перший удар» з Джеккі Чаном.
Палац потребував чергової реконструкції вже давно. Ще в 2013-му в плиті, закладеній у підмурівок палацу, були знайдені тріщини, через що восени того року доступ відвідувачів був призупинений.
У 2014 році до Криму прийшла «весна», півострів було окуповано, всі історичні пам'ятки були проголошені російською власністю. Демонструючи неабияку турботу про збереження захоплених цінностей, окупанти взялися за реконструкцію і «Ластівчиного гнізда».
Очільниця міністерства культури в колабораціоністському уряді Криму Арина Новосельська охарактеризувала стан справ з «Ластівчиним гніздом» відверто і недвозначно: «Абсолютно аварійна небезпека»…
Однак цими словами можна описати становище всієї кримської історико-архітектурної спадщини. І якщо українській владі можна закинути обережну бездіяльність, вона хоча б не порушила вічного сну пам'яток Криму; російська ж будівельна «гіперактивність», з мільйонними бюджетними вливаннями та підкилимним розподілом державних контрактів, набагато гірша і небезпечніша річ.
«Це є грубим порушенням Гаазької конвенції 1954 року про захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Конвенція і Перший протокол до неї (1954 р.) забороняє проведення будь-яких археологічних розкопок на окупованій території, а також будь-які зміни культурних цінностей», — ідеться у доповіді ЮНЕСКО.
У Міністерстві культури України 2015 року назвали незаконними дії нинішньої влади півострова щодо об'єктів культурної спадщини, що охороняються законами України та внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України. Але окупанти й їхні місцеві поплічники впевнені, що прийшли навічно, тож продовжують робити своє.
Під час дослідних робіт 2017 року для з'ясування стану скельної основи бурили скелю під палацом. Ці дії викликали протест України і занепокоєння в ЮНЕСКО. «Стало відомо, що окупаційна влада приступила до проведення незаконних розкопок та інженерних геологічних робіт, а саме: до буріння скелі, на якій розташовується пам'ятка національного значення палац «Ластівчине гніздо», — йдеться у доповіді ЮНЕСКО за 2017 рік.
Будь-які бурові роботи – це постійна вібрація та безперервний, під потужним напором, потік промивної рідини. Перше викликає появу нових тріщин у породі, з якої складається скеля, та бетонному підмурівку «Ластівчиного гнізда»; промивна рідина проникає в усі наявні тріщини скелі, що може призвести до їхнього поглиблення.
На щастя, поки що обійшлося без катастроф. Але після дослідних робіт починається власне реконструкція будівлі, і ще невідомо, якими можуть бути наслідки необережного і некомпетентного втручання.
«Розпочато реставрацію замку — повністю — інтер'єр та ззовні, до облаштування газонів і оглядового майданчика. Повністю будуть облаштовані системи повітряного опалення, електропостачання, освітлення. До того ж буде влаштоване підсвічування «Ластівчиного гнізда», — розповідає та ж Арина Новосельська.
Однак ЮНЕСКО має іншу думку: «Найбільшу тривогу викликає той факт, що ці реставраційні роботи здійснюються під керівництвом будівельного персоналу, який не має ані досвіду, ані кваліфікації у галузі реставрації історичних будівель».
ТОВ «Меандр», горезвісній «кишеньковій» фірмі міністра культури РФ Мединського, дісталося замовлення на підготовку проектної документації, а тендер на виконання ремонтно-будівельних робіт виграло ТОВ «Дизайн» з Чебоксар. Досвіду настільки складних робіт на такому унікальному об'єкті у цієї фірми, на жаль, немає. Тобто досвід вони набуватимуть у процесі роботи. Вийде, то вийде, а не вийде, то в усьому будуть винні, вочевидь, українці, які довели культурну пам'ятку федерального значення до аварійного стану.
На балках перекриття на першому поверсі «Ластівчиного гнізда» виявили руйнування захисного шару бетону та корозію арматури. Ці дефекти пов'язують зі впливом атмосферних опадів і тривалою відсутністю ремонтів. Деякі ділянки плит перекриття оцінюються як аварійні.
За планом роботи з реставрації і ремонту «Ластівчиного гнізда» мають тривати до осені 2020 року, на них виділено майже 80 мільйонів рублів.
У балконній плиті, що на першому поверсі (і частина якої ефектно звисає над морем), виявлено чимало півсантиметрових тріщин, захисний шар бетону має «щербини» до трьох сантиметрів, відбувається вивітрювання і скельна основа будівлі розтріскується і деякі тріщини сягають п'ятнадцяти сантиметрів.
Ще на початку минулого року Прокуратура АРК розпочала провадження за фактом незаконних археологічних робіт, зумисного нищення, руйнування та пошкодження пам'яток історії та культури на території анексованого Росією Криму за статтями 298 та 341 Кримінального кодексу. Йдеться про видачу міністерством культури РФ дозволів на археологічні розкопки, а також реставраційні роботи на пам'ятках архітектури в Криму, внаслідок чого ці об'єкти зазнали непоправних пошкоджень. Зокрема, серед інших пам'яток згадується і «Ластівчине гніздо».
Невідомо, чи розраховували архітектор Шервуд і його замовник Штейнгель, що їхній витвір здатен простояти сто і більше років. Але якщо «Ластівчине гніздо» протрималося на цій скелі до нашого часу, не хотілося б, щоби наш період залишився в історії епохою втрат і руйнувань.
Будь-яка давня архітектурна споруда лишається в небезпеці руйнування від непродуманих чи безвідповідальних дій сучасних перебудовників, але «Ластівчине гніздо» з-поміж усіх історичних пам'яток на території окупованого півострова вирізняється самою своєю сутністю — на цей казковий палац лячно дивитися. Він височіє над вертикальним схилом, демонструючи виклик силам природи, і ризикує програти їм, впасти в море, але не здається.
Щоденна боротьба, щохвилинний опір несприятливим обставинам — ось що таке «Ластівчине гніздо». Тому він і справді є символом Криму — поневоленого, але нескореного.