Крим у творахіноземної літератури:Янкі при дворі царяОлександра ІІ-го
Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2019 рік, випуск № 7-8
«…Нам палко радили відвідати імператора. Його величності надіслали телеграму, і він висловив готовність надати нам аудієнцію».
Марк Твен «Простаки за кордоном»
Крим дивовижним чином вплинув на літературну долю найвідомішого американського письменника Марка Твена, який побував тут півтора століття тому та описав свої враження у книжці, що стала бестселером.
У 1867 році журналіст Семюел Клеменс дізнався про запланований круїз країнами Середземномор'я на американському пароплаві «Квакер-сіті». Щоб потрапити у це захопливе плавання, він знайшов спонсора та оформив це як журналістське відрядження одразу від двох газет («Альта Каліфорнія» та «Нью-Йорк трибьюн»). Так на пароплаві разом з паломниками до Ватикану і Палестини опинився й невіруючий пасажир під № 5 — журналіст і письменник Марк Твен. Плавання тривало з 8 червня до 19 листопада, маршрут пролягав через Танжер, Францію, Італію, Грецію, Стамбул… Та це все «по дорозі», бо головною метою подорожі були Святі місця в Палестині.
Репутація росіян, котрим на той час належав Крим, у цивілізованому світі була невисокою: «Росіяни звикли підозріло ставитися до чужинців і морочити їх нескінченними відстрочками та причіпками, перш ніж видати паспорт. Якби ми були з якоїсь іншої країни, нам і за три дні не вдалося б отримати дозвіл на вхід у Севастопольський порт, а нашому пароплаву дозволили заходити до гавані та полишати її в будь-який час».
До американців, як виявилося, тогочасні російські «силовики» ставилися поблажливіше, ніж до європейців; дивовижно, як багато може змінитися за півтора століття!
Нагадаю, йдеться про 1867 рік, тобто з часу припинення бойових дій у Криму минуло 12 років. Отже, Твен, уродженець півдня США, чудово знав, до яких руйнувань призводить війна, але Севастополь і в цьому його приголомшив.
«Помпея збереглася набагато краще, ніж Севастополь. Куди не поглянеш, скрізь руїни, самі лише руїни! Зруйновані будинки, стіни, що осипалися на купи уламків, — повне спустошення. Ніби жахливий землетрус усією своєю потужністю обрушився на цей клаптик суходолу. Довгих півтора року точилася тут війна, залишивши місто в таких руїнах, що сумніших за них не бачено під сонцем. Жодного будинку нема, що не зазнав пошкоджень, жоден не лишився придатним для мешкання…»
Таке враження справив на письменника Севастополь. Жахливим землетрусом, що зрівняв головну базу Чорноморського флоту імперії з землею, була Кримська війна, в якій практично всі європейські держави виявили монолітну єдність у приборканні російської агресії. Російська імперія такої відсічі не очікувала і носила в глибинах своєї «загадочной русской души» образу на цивілізовану Європу… Але Сполучені Штати до європейських держав не належали й участі в розгромі Росії не брали, це багато що пояснює.
Американські паломники бачили Париж, Рим, Флоренцію, Акрополь... Але в Севастополі янкі знайшли те, що їх зацікавило:
«Квакер-Сіті» завалили купою реліквій. Їх тягнули з Малахова кургану, з Редана, з Інкермана, з Балаклави — звідусіль. Тягли ядра гармат, зламані шомполи, осколки шрапнелі — металобрухту вистачило б на цілий шлюп».
Оглянувши руїни Севастополя, американці попрямували до Ялти. «Вже три дні, як ми в Ялті. Ця місцевість нагадує мені Сьєрра-Неваду… Дуже гарна місцина».
Однак їхали американці туди не лише оглядати пейзажі Південного берега Криму, в Ялті на них чекав сам імператор…
Цар без особливого ентузіазму вислухав вдячне послання, написане від імені американського народу Марком Твеном. «Цар подякував нам за вітання, додавши, що йому вельми приємно познайомитися з нами, особливо через те, що Росію та Сполучені Штати пов'язують дружні відносини. Імператриця сказала, що в Росії люблять американців, і вона сподівається, що в Америці так само люблять росіян».
Так, стосунки між Росією та Сполученими Штатами в ті часи були чи не найтеплішими за всю історію цих країн.
Насамперед, Санкт-Петербург і Вашингтон мали, проти кого дружити: Велика Британія, Франція, Італія за мовчазної підтримки Австро-Угорщини нещодавно розгромили Російську імперію у Кримській війні, але ж Америка в ній участі не брала. Під час Громадянської війни, у 1863 році, коли симпатії британців і французів були на боці південних сепаратистів, Олександр ІІ направив дві ескадри російського флоту до Нью-Йорка та Сан-Франциско, що американці розцінили, як знак підтримки Лінкольна. А у 1867 році, безпосередньо перед описаною подорожжю, Росія продала Сполученим Штатам Аляску…
Справжній національний успіх прийшов до Марка Твена саме з виходом у 1869 році «Простаків за кордоном», книги подорожніх нотаток з цієї мандрівки. Потім з-під пера письменника являться світу «Принц і злидар», «Янкі з Коннектикуту при дворі короля Артура», «Пригоди Тома Сойєра» і багато-багато інших книг Марка Твена, без яких неможливо уявити собі літературу. Це вже не просто визнання, це вже не просто слава, це — безсмертя. Хоча Семюель Клеменс помер у 1910-му, чутки про смерть Марка Твена і донині залишаються дуже перебільшеними.