Мечеті південногосходу Криму намалюнках і літографіях
Роза Кримська. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 51
Південний схід Криму унікальний з точки зору середньовічної історії півострова, але не настільки популярний серед приїжджих, як Південний берег. І якщо до Феодосії заглядають хоча б для того, аби відвідати галерею Айвазовського й полежати на пісках Золотого пляжу, то Старий Крим більше нагадує селище міського типу. Але обидва міста і села навколо об'єднані єдиним історичним лейтмотивом: саме в цих місцях відбувалися важливі події мусульманського Криму.
Сьогодні асоціації із кримськотатарською культурою географічно пов'язують саме із Бахчисараєм, тобто із заходом півострова. При цьому забуваючи (або не знаючи) про роль південного сходу. Якщо Старий Крим (Кырым, Солхат) у період розквіту (ХІV ст.) порівнювали із Дамаском, то Феодосію (Кефе) називали не інакше як «Кучук-Істамбул», тобто «малий Стамбул», адже місто належало Османській імперії і до приходу Росії було другим за важливістю у Чорному морі і першим за розмірами на всьому Кримському півострові. Та зміна влади призвела до кардинальних перетворень: наприклад, з Феодосії емігрувала більшість мусульманського населення, а на початку ХІХ ст. була розібрана мечеть султана Селіма Біюк-Джамі (за іронією долі, мечеть була побудована на місці Візантійського храму, а вже за часів Російської імперії, у 1870 році, тут спорудили храм Олександра Невського, який буквально за півстоліття зруйнувала радянська влада).
На щастя, не всі пам'ятки були зруйновані. Про це свідчать малюнки та літографії феодосійського художника французького походження Вікентія Осиповича Руссена. Тут можна побачити мечеті, від яких сьогодні залишились тільки фундаменти, – Карагозьку та мечеть у Колеч-Мечеті.
Літогравюра із зображенням мечеті в селищі Карагоз (після 1948 р. – село Первомайське Кіровського району) була створена 1843 року. На ній ми можемо побачити селян, що йдуть (а хтось їде) до мечеті – прямокутної будівлі із традиційним для кримських татар черепичним дахом у формі купола і мінаретом. Карагозька мечеть – одна з найдавніших пам'яток періоду Золотої Орди, типовий приклад османської архітектури. Її розібрали за радянських часів.
Подібна до Карагозької – мечеть у Колечі, що зникла разом із селищем. Сьогодні Колеч-Мечеть – це південна частина села Новопокровка у Кіровському районі. Мечеть залишилась на малюнках олівцем – ескізах до літографій. Її також характеризують як зразок османської архітектури, що була побудована за часів Золотої Орди. Цікаво, що відремонтована вона була близько 1917 року, однак під час Громадянської війни пам'ятку було зруйновано. А в 1950-х роках, в процесі перепланування села Покровка, мечеть розібрали.
Звісно ж, Вікентій Руссен не оминув увагою відому мечеть хана Узбека 1314 року. На кількох малюнках олівцем можна побачити, що ця пам'ятка була в значно гіршому стані, аніж дві попередні. Розбите подвір'я і зруйнована верхівка мінарета, руїни медресе – усе це прикро вражає. Але мечеті Узбека пощастило найбільше: будівля і територія навколо були відреставровані ще в ХХ ст., і сьогодні ця дивовижна пам'ятка архітектури радо приймає туристів. Мечеть хана Узбека має прямокутну форму із двоскатним черепичним дахом, що характерно для мечетей Анатолії. Але найбільше, звісно, мечеть запам'ятовується незвичним входом: це своєрідна кам'яна ніша, що обрамляє дерев'яні різьблені двері.
На сьогодні мечеть Узбека – найдавніша в Криму, що збереглась, незважаючи ні на що. Хоча, звісно ж, це лише залишки: мечетей у Криму було більше тисячі. У контексті розмови про живопис та історичні пам'ятки Криму неможливо не згадати ще одного феодосійського художника – Костянтина Федоровича Богаєвського.
Акварелі Богаєвського значно відрізняються від малюнків Руссена, однак обидва художники зобразили знакові пам'ятки історії мусульманського Криму: мечеті Карагозьку і Колецьку. Роботи Богаєвського були створені вже у 1920-х рр. Художник доволі детально зобразив тогочасний стан обох пам'яток, тому ми можемо побачити зміни, що відбулися з часів Руссена: мінарет Карагозької мечеті вже без верхівки, а Колецька зазнала руйнації.
Відомо, що К. Богаєвський брав участь у розкопках на території мечеті хана Узбека у 1926 році, про що говорять акварелі із зображеннями цих місць. Середньовічний Крим – це Крим таємничий. Ми знаємо про нього дуже мало, й одне з небагатьох джерел інформації – це образотворче мистецтво. Тож феодосійські художники Вікентій Руссен і Костянтин Богаєвський стали справжніми літописцями середньовічної історії Криму, які зберегли для нас частку минулого.