Максим Дубов'яз. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 24
Розмірковуючи про Крим, нещодавно один із досить відомих наших політиків гірко зауважив, що нібито для України Крим був не більше, ніж просто море і пляж. Погодитися із такою думкою або її спростувати як будь-яку різку сентенцію, звісно, не складно. Бо є в Криму місце, де дійсно нібито немає більше нічого, крім моря та пляжу. Море тепле, мілке та не дуже солоне. Це - з одного боку, це море Азовське. З протилежного – навпаки, дуже солоне, це - затока Сиваш, яку ще недавно називали «Гниле море». Пляж між ними червонуватий, з донного піску та меленої штормами мушлі, довгий-довгий: на 115 кілометрів. А завширшки місцями не сягає й кілометра. Це - Арабатська стрілка, найдовша морська коса в світі.
Людство досить довго живе на Землі. Так довго, що в його «оперативці» зберігається пам'ять про зовсім інший вигляд відомих куточків планети. Людство пам'ятає наживо, а не через пізніші дослідження, дещо з того, що має геологічний масштаб у просторі та часі. Низина в нижній течії Дону й Кубані, Молочної й Кальміусу, Міусу та Єї ставала морем уже в ті часи, коли судна давніх еллінів ішли з першими розвідками негостинними хвилями Понту, протиснувшись до нього між Сціллою і Харібдою морської протоки, яка лише вчора була річкою.
Понт, тобто Чорне море, в доісторичні часи був затокою зовсім іншого Океану, саме того, який зараз звуть Північним Льодовитим. Колись Океан відступив, залишивши по собі великі озера: Арал, Каспій та оце замкнене озеро-море, нестандартний басейн, який звуть сьогодні Азовом.
Це море найглибше з усіх морів на планеті занурене вглиб континенту Євразії. Воно також і наймілкіше з усіх морів і найбільш прісне – бо далеко до Океану, а ріки несуть і несуть до нього свою прісну воду, свій річковий мул, свою річкову рибу. Його називали інколи через це Рибним морем, і морем Синім, і морем Сурозьким, і… як його люди тільки не звали! Давні римляни називали його Меотійське болото, що вказує на те, що дві тисячі років тому воно було ще набагато мілкішим. Та й сьогодні його середня глибина – 7-8 метрів, і фарватери для проходу сучасних суден доводиться заглиблювати штучно. Через те, що прісне, воно легко взимку замерзає. Крига, що навесні суне з нього Керченською протокою, свого часу знесла навіть Керченський міст…
Арабатська коса ще молодша. На середньовічних морських мапах її ще немає, вперше вона з'являється на карті Боплана 1652 року. Втім, коса, звісно, не виникла зненацька, прибережні течії та прибійні хвилі Азова природним чином формують довгі вали-бари, що можуть сягати із дна аж морської поверхні, час від часу створюючи острови-коси. Приміром, такий могутній бар можна прослідкувати від устя Салгиру до впадіння у море річки Єя на протилежному березі, але він так і залишився підводним. А той, що став Арабатом, почав формуватися менш ніж тисячу років тому, і за наступні півтисячоліття таки утворив сталий суходіл, вийшовши навіки просто з піни морської…
Цей шлях не торговий, бо ним радо користувалися саме військові загони різних потужностей і прапорів. Ходили ним і запорожці, і війська імперії, тож довелося туркам будувати тут фортецю. Слово «Арабат», скоріше за все, в такому контексті треба перекладати в арабському його значенні – «військовий табір». Отже, це укріплення не було ані міським дитинцем, ані лицарським замком, романтики в руїні звичайного майже сучасного форту не багато, тож він навіть не є екскурсійним об'єктом. Хоча кілька цікавих бойових епізодів історики можуть розповісти…
Що шукає людина на відпочинку? Можливо, втечі з повсякденної рутини функціонування в соціумі туди, де ти є сам-на-сам зі своїм «я». Або, навпаки, навіть і від цього втекти, розчинитися молекулою в шумному та бездумному коктейлі натовпів великих курортних міст, де стандартні розваги розбавлено екзотикою південної рослинності, розмаїттям рельєфу та архітектури, і десь там, здається, є море і, кажуть, ще й пляж.
На Арабаті теж трохи цього є: і курортна інфраструктура околиць Генічеська, і гарячі озера мінеральних вод, і вітри, під якими так круто ходити на дошці під вітрилом. Головне – там є просто море. Просто пляж. Просто це теж Крим.