Найвідсталіша галузь у повоєнному Криму

Петро Вольвач, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кримчанин із 60-річним стажем. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 27

У спекотному й посушливому Криму ареал промислового овочівництва, так само як і садівництва, визначався можливістю зрошення. Традиційно овочівництво розвивалося на півострові поблизу великих і малих річок та рукотворних водоймищ у кримському передгір'ї. Колись кримські овочеві та фруктові базари у розпал літа та осені дивували мешканців та гостей багатством і розмаїттям як садовини, так і городини.

Проте масова депортація з півострова кримських татар у травні 1944 року, а пізніше греків, болгар та інших народів, стала справжньою катастрофою для провідних галузей кримської економіки: садівництва, виноградарства та городництва. Позбавлені догляду сільгоспугіддя швидко заросли бур'янами та чагарниками. Тож про раціональне ведення сільського господарства й про відновлення хоча б довоєнного рівня розвитку не могло бути й мови.

Урожайність овочевих культур у повоєнні роки в області порівняно з 1940 роком зменшилась майже удвічі і складала у 1950 році – 50,9 ц/га, а в 1953-му – 55 ц/га. В той час як у 1940-му урожайність городини в 4-х кримських господарствах досягала 118,2 ц/га. Стосовно ж досить важливої для Криму продовольчої культури, другого хліба, – картоплі, то ця позиція виявилася досить провальною. Її площа порівняно з 1940 роком скоротилася майже удвічі (з 10,7 тис. до 5,5-5,9 ц/га у 1950 і 1953 рр.). У 1954 році площі картопляних плантацій в області планували довести до 8 тис./га, тобто майже на 3 тис./га менше порівняно з довоєнним рівнем. Урожайність картоплі у Криму навіть у 1940 р. була найнижчою в країні (69,4 ц/га). Проте у перше повоєнне десятиліття вона не перевищувала 29-30 ц/га. У такому ж занедбаному стані перебувало і вирощування баштанних культур. У 1950 році в середньому по області отримали 16 ц/га кавунів та динь (проти 60 ц/га у 1940 р.). Лише у 1953 році урожай баштанних культур досяг достатнього рівня.

Тож і не випадково, що ще у січні 1954 року, тобто за кілька місяців до офіційної передачі Кримської області до складу України, у довідці, наданій Першому секретареві ЦК КПУ Олексію Кириченку, «Про стан сільського господарства Кримської області» наводяться статистичні дані, які засвідчували безнадійно занедбаний стан сільського господарства за десять повоєнних років перебування у складі Російської Федерації. Досить невтішні показники подаються і зі стану садівництва, виноградарства та городництва.

Вже 7 квітня 1954 року (хоча офіційна передача Кримської області до складу України відбулася 26 квітня 1954 року на сесії Верховної Ради СРСР) голова Ради міністрів УРСР Никифор Кальченко та Перший секретар ЦК КПУ Олексій Кириченко підготували листа на ім'я Голови Ради міністрів СРСР Георгія Маленкова та Першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова «Про здійснення спеціальних заходів з відновлення та розвитку сільського господарства, міст та курортів Кримської області». (Документ № 43. Збірник «Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1940-2015)». – Київ, «Кліо», 2016. – С. 190-191).

У цьому документі зазначається: «ЦК КПУ та Рада міністрів, вивчивши стан справ у Кримській області, вважають, що для більш швидкого відродження та розвитку сільського господарства, міст та курортів Криму необхідно провести додаткові, спеціальні заходи. Першими із запропонованих заходів український уряд пропонує «значно розширити в області посіви овочевих культур, закласти нові сади, виноградники та ягідники, вжити заходів з різкого збільшення урожайності всіх с/г культур та продуктивності тваринництва».
У довідці до проекту постанови Союзного Уряду керівництво України запропонувало передати зі складу республіканського міністерства радгоспів Кримському винтресту близько 10 тис. га земель для розширення промислових виноградників. «Для забезпечення населення міст та курортів свіжою городиною, а консервної промисловості – сировиною, – наголошується у доповідній записці, – важливе значення має розвиток овочівництва в колгоспах і радгоспах області».

Ставилося завдання вже у 1954 році довести урожайність городини до 20 ц/га, а в 1956-му – до 133 ц/га, відповідно наростивши валовий збір овочів до 180 тис. тонн у 1954 р. і 242 тис. тонн у 1956 р. Для виробництва ранніх овочів і вирощування розсади Україна запропонувала Криму докорінно перебудувати парниково-тепличне господарство, щоб у 1956 році довести кількість парникових рам до 218 тис. у колгоспах та до 76 тис. рам у радгоспах. Ставилося досить непросте завдання – збільшити за два роки (до 1956 р.) площу теплиць у колгоспах до 15 тис. м2, а у радгоспах – до 30 тис. м2.

Союзний уряд та ЦК КПРС своєю постановою зобов'язали Раду міністрів УРСР та Кримський облвиконком у 1958 році довести площі посівів городини до 18,6 тис. гектар. Крім того, Кримська область упродовж 1954-1956 років мала різко збільшити площі зрошуваних земель на 3 600 га у колгоспах та на 3 900 – у радгоспах. Цією ж постановою Союзний уряд зобов'язав Міністерство радгоспів СРСР різко розширити парниково-тепличне господарство в радгоспах Кримптахпрому у 1955 році на 18000 м2, а в 1956 році — ще на 20000 м2, парникових рам: на 24800 – в 1955 р. і на 39550 — в 1956 р. відповідно.

Цією ж постановою уряд зобов'язав Держплан СРСР виділити Союзним міністерствам сільського господарства та радгоспів необхідні кошти на будівельні матеріали на будівництво теплиць та розширення площ зрошуваних земель. Згідно з цією постановою, площа зрошуваних земель у колгоспах та радгоспах Кримської області в 1956 році повинна була збільшитись майже на 17,2 тис. га і складати 58,2 тис. га.

З метою покращення забезпечення курортів області городиною і молочними продуктами на пропозицію українського уряду в Міністерстві радгоспів створили спеціалізований Кримський трест овоче-молочних радгоспів. Як показало подальше життя, саме він докорінно змінив на краще забезпечення кримських курортів городиною та молочними продуктами.

Завдяки опрацьованому у Києві плану відродження городництва в Криму та плану створення потужного теплично-промислового комплексу на Південнобережжі та у Передгірному Криму через кілька десятиліть півострів покрився мережею потужних тепличних комбінатів. Ранніми овочами та зеленню ці комбінати сповна забезпечували місцеве населення, дитячі та шкільні заклади, кримські санаторії та курорти. З ранньої весни до пізньої осені по всьому Криму і аж до Києва, Москви та Ленінграда (Петербурга) снували фури-морозильники з кримською городиною.

Отже, у розвитку городництва Крим, завдяки Україні, ще на початку 60-х років минулого століття здійснив справжню революцію в овочівництві, яке впродовж кількох десятиліть залишалося провідною галуззю кримської економіки.