Маленька Полтавщина посередКерченського півострова
Іван Клепик. Газета «Кримська світлиця»,
2018 рік, випуск № 41
Вони сказали «Крым наш», і це прийняли за правду. Вони сказали, що Крим – «исконно русская земля», і це зійшло з рук. Але чи можна так легко вірити чужому слову?
Уявімо: середина ХІХ століття. Перші роки після Кримської війни. Масові переслідування кримських татар, яких звинувачують у зраді Російській імперії на користь Туреччини, і внаслідок цього масові еміграції з півострова. Натомість до Криму цілими селами їдуть українці – поміщики й кріпаки. Їдуть з усім нажитим у пошуках нового життя.
Після війни Крим був не в найкращому становищі. Крім того, що кримські міста були напівзруйновані, звідси виїхала значна кількість місцевих, котрі плекали цю землю, кров'ю і потом виборювали право на життя. Крим осиротів.
Мине менше ста років, і все повториться: примусова депортація і таке ж примусове переселення українців на кримські землі. Та не будемо лізти поперед батька в пекло: за вікном — ХІХ століття, і серед інших до Криму їде полтавська родина Клименків, аби побудувати хату на неслухняному ґрунті Керченського півострова. Разом з крамом полтавчани привезли і назву рідного села. Так була заснована Новомиколаївка. Недалеко від неї було кримськотатарське поселення Кочан-Беш-Кую, тому існує твердження, що полтавчани прийшли на місце кримських татар. Але в ХІХ столітті від Кочан-Беш-кую майже нічого не залишилось, і переселенці будували свої хати посеред чистого степу.
Село Новомиколаївка розташоване в Ленінському районі приблизно за 35 км від районного центру і за 35 км від Керчі. Сьогодні тут проживає близько тисячі осіб, у тому числі Юрій Андрійович Клименко, відомий як колекціонер і хранитель матеріальної і духовної спадщини своєї родини, нащадок переселенців з Полтавщини. На території садиби Клименків можна побачити українську хату, що збереглася з ХІХ століття. Всередині — автентична піч, лави, посуд, народний одяг, а також сільськогосподарський реманент і різноманітні побутові пристрої – маслобійка, жорна, ткацький верстат, гребінь для вичісування вовни та багато інших необхідних речей того часу.
Захоплення історією родини переросло у дещо глобальніше: Юрій зібрав колекцію різноманітних предметів, що присвячена історії Новомиколаївки зокрема і Керченського півострова загалом. Колекція зберігається в межах села – у Новомиколаївському краєзнавчому музеї.
Фото автора