Бахчисарайський ханський палац: реставрація чи реконструкція?

Ельміра Аблялімова, координаторка проектів
Кримського інституту стратегічних досліджень. Газета «Кримська світлиця», 2019 рік, випуск № 43-44

Культурна спадщина в сучасному світі є найважливішим чинником формування єдиної національної ідентичності та утвердження об'єднавчих цінностей у суспільстві.

Пам'ятники, будинки, меморіальні комплекси, музейні експозиції, окремі поховання тощо, що є візуальним компонентом культурної спадщини, відображають не лише історичне минуле, а й активно формують суспільні погляди громадян. Тому сьогодні охорона культурної спадщини, збереження світової культурної спадщини є одними з найважливіших культурологічних проблем у світі.

Окупація Автономної Республіки Крим Російською Федерацією в 2014 році та початок збройного конфлікту на сході України, крім політико-правових, порушили низку галузевих питань. Відсутність в Україні у XX столітті на державному рівні військових доктрин, а на соціальному – мілітаризованого мислення призвела до неготовності українського суспільства до збройних дій у XXI столітті, зокрема у розрізі власної культурної спадщини. З огляду на масштаби спустошення, яке спричиняють збройні дії на Донбасі та окупація Криму – переслідування, катування, насильницькі зникнення, сексуальне та гендерно-обумовлене насилля, півтора мільйона внутрішньо переміщених осіб, – та експертну і логістичну непідготовленість більшості державних органів до реагування на таку кількість порушень такого рівня складності, цілком очікувано, що робота з питаннями культурної спадщини наразі, на жаль, не стала найбільш пріоритетною.

Експерти фіксують з боку окупаційної влади низку порушень норм міжнародного гуманітарного права у сфері культурної спадщини, яка опинилася на території АРК, серед яких:

– знищення або руйнація;
– втрата окремих елементів, що порушує автентичність (справжність) предмета чи об'єкта (у тому числі – перебудова, надбудова тощо).
– незаконне переміщення з території АРК або м. Севастополя до Російської Федерації або інших країн;
– зміна права власності.

Найбільш кричущим прикладом порушення норм міжнародного гуманітарного права у сфері захисту культурної спадщини є ситуація у Бахчисарайському ханському палаці.

Бахчисарайський ханський палац – головна резиденція правителів Кримського ханства (з першої половини XVI – до кінця XVIII ст.), єдиний у світі збережений об'єкт кримськотатарської палацової архітектури і палацовий комплекс династії Чингізидів. Засновником резиденції вважається хан Сахіб-Гірей, початок будівництва – 1532-1533 рр. Найстарішими об'єктами є Портал Алевізо де Монтаньяно (1503 р. створення), лазні «Сари-Гюзєль» (1533 р.) і Велика Ханська мечеть (1532 р.).

Саме з цього найстарішого об'єкта ансамблю «Бахчисарайський ханський палац» – з Великої Ханської мечеті «нова влада Криму» і розпочала роботи, які не тільки викликали обурення кримських активістів, але й стали предметом відповідних звітів Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури.
Об'єкти ансамблю, безумовно, потребували реставрації, яка мала базуватися на принципі науковості, що вимагає максимального збереження автентичності пам'ятки, відновлення втрачених елементів на підставі наукових обґрунтувань і обґрунтувань будь-якого реставраційного втручання. Крім того, керуючись вимогами міжнародних хартій з охорони історичних культурних цінностей, мають бути прийняті проектні рішення методи, що максимально зберігають як окремі елементи будівлі, так й історичний та художній вигляд всього ансамблю загалом, мають бути збережені конструктивні елементи, характерні для будівництва того часу, в який було побудовано об'єкт.

Згідно з висновком інституту «УкрНДІпроектреставрація», який ще в 2014 р. готував проект реставрації мечеті:

– з 22-х балок перекриття L=9,5 м передбачалася заміна 3-х і реставрація 1 балки, а також додаткове зміцнення металевим куточком зверху 4-х балок; заміна 1 поперечної балки L=9,5 м;

– з 82 балок перекриття L=6,5 м передбачалася заміна 3-х і реставрація 4-х балок, а також зміцнення металевим куточком 6 балок.

При дослідженні стану перекриття в 2015 році й установці тимчасової опорної конструкції над входом у мечеть з боку річки Чурук-Су результати вищезгаданого висновку підтвердилися.

Однак окупаційною владою, а саме: генеральним підрядником (компанія «АТТА-Груп»), субпідрядником (ТОВ «Кірамет») і замовником робіт (т. зв. «Республіканський комітет з культурної спадщини»), було прийнято рішення про повний демонтаж покрівлі.

Демонтаж здійснювався за допомогою важкої будівельної техніки із застосуванням відбійників, що призвело до вібрацій і втрати частини оздоблення стін. Повністю втрачено автентичну балкову систему перекриття, стелі та шатровий дах.

Автентичні дубові балки перекриття демонтовані та розпилені, їх замінили на сучасні будівельні матеріали – проклеєні балки за технологією OSB; використали бетонний армопояс.

Згідно з так званим проектом, давня ложкова черепиця («татарка») кустарного виробництва на 100% була замінена на іспанську черепицю заводського виготовлення, стилізовану під старину. При цьому повністю знищено стародавню технологію укладання черепиці на глині і замінено сучасними кріпленнями.

Відповідно до висновку експертів Міжнародного центру вивчення питань збереження та відновлення культурних цінностей ICCROM України, роботи, які проводилися на цьому об'єкті, характерні для нового будівництва; масова заміна дерев'яних конструктивних елементів сучасними матеріалами, що непритаманні культурі кримськотатарського будівництва, спотворює історичну достовірність всього ансамблю та завдає непоправної шкоди історії та культурі кримських татар як нації.

Додаткові навантаження на стіни та основу будівель уже призвели до деформацій, унаслідок чого луснули вітражі та стіни вкрилися тріщинами. Є також тріщина на Східному мінареті, який ще до проведення робіт мав нахил.
Система захисту об'єкта під час робіт не відповідала навіть елементарним вимогам: над будівлею було змонтоване тимчасове дерев'яне накриття, вкрите поліетиленовою плівкою, яка не лише не гарантувала захисту від опадів, а й за певних погодних умов створювала «тепличний ефект». У результаті впливу вітру на поліетиленовому покритті утворилися отвори, через які опади протягом осені, зими 2017 року, весни 2018 року потрапляли всередину будівлі, таким чином будівля мечеті промокла наскрізь.

Постраждали розписи на південному та західному фасадах будівлі.
У результаті будівельних робіт і незахищеності від механічного впливу з'явилися тріщини на деяких надгробках ханського цвинтаря.

Завдяки активним діям небайдужих кримських активістів, які постійно надавали інформацію про хід варварських «реставраційних робіт», і професійним діям українських дипломатів це питання вдалося винести на порядок денний Організації Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО), яка у березні 2018 року оприлюднила доповідь про погіршення ситуації із захистом культурної спадщини в анексованому Росією Криму. На жаль, на сьогодні роботи на Великій Ханській мечеті не припинено, але на інших об'єктах комплексу замінений підрядник.

Компанія «Меандр» (м. Санкт-Петербург) проводить реставраційні роботи на головному корпусі Ханського палацу. Але це вже інша історія.

Щодо ситуації навколо Великої Ханської мечеті: що це – історія про корупцію, недбалість і непрофесійні дії або щось інше? Пам'ятки у всі часи руйнувались та знищувались з ідейних міркувань, з метою знищення символіки ненависного минулого.

Після депортації 1944 року культура кримських татар була знищена: на півострові провели «топонімічні репресії», радянська влада знищувала кримськотатарські пам'ятки, спалювала рукописи і книжки, у мечетях відкривали кінотеатри та крамниці.

Після такого майже тотального знищення дивом збережений Бахчисарайський ханський палац став для кримських татар, у період їхнього повернення на Батьківщину, не тільки символом зародження, розвитку на цій території державності, а й символом відродження на рідній землі.

Тому знецінюючи (навіть шляхом перебудови) історичну значущість об'єкта, що є головним символом для цілого народу, окупаційна влада реалізує довгострокову програму, спрямовану на знищення історичної пам'яті, зміну світогляду та асиміляцію кримськотатарського народу.

Саме тому і саме зараз питання захисту культурної спадщини, що залишилась на окупованій території Криму, потребує більшої уваги; треба посилювати міжнародно-правовий та інституціональний контроль за збереженням об'єктів культурної спадщини та використовувати всі можливі інституціональні та договірні механізми її захисту. У відповідь на ці виклики Україна має запроваджувати свої довгострокові програми для збереження, відновлення та розвитку кримськотатарської історії та культури.

За сприяння Українського культурного фонду