Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 20
Його коріння - з Криму, але про це мало хто в Криму згадує. Його роботи відомі у світі більше, ніж його ім'я. Він - представник нечисленного народу, але цей народ - один із небагатьох, котрі справді є корінними на півострові.
Отже, Ральф Бакши — етнічний кримчак. Доля кидала його родину по світу, і Ральф народився у Хайфі (на той час Британська підмандатна територія Палестина) 29 жовтня 1938 року. Можливо, саме ті далекі мандри і врятували майбутнього генія від гіркої долі його співплемінників — кримчаки Криму були майже повністю винищені нацистами у 1941 році.
Невдовзі батьки Ральфа Бакши подалися до Сполучених Штатів. Родина мешкала спочатку в Нью-Йорку, згодом - у Вашингтонському передмісті Фоггі Ботом, населеному переважно афроамериканцями. Ральф згадував, що усі його друзі дитинства були чорношкірими, він навіть пішов у одну школу з ними, виявившись єдиним «білим» учнем там, що його аж ніяк не турбувало, тим більше, що найближча школа для білих розташовувалася за кілька миль. Не заперечували й чорні приятелі Ральфа по школі. Стурбувало це, однак, учителя, і Ральфа витурили зі школи, викликавши поліцію.
Втім, невдовзі його батьки знову повернулися до Нью-Йорка. Ральф Бакши починає працювати на студії анімаційних фільмів. Вчиться у Школі мистецтв. Зокрема, він був режисером мультсеріалів про Спайдермена та Майті-Мауса. У 1968 році Бакши заснував власну кіностудію «Бакши продакшн» задля втілення творчих задумів та технічних рішень, які стали революційними у світовій анімації. Мультфільм «Пригоди Кота Фріца» за однойменним коміксом приніс прибуток у понад сто разів більший, ніж витрачено на його створення — 90 мільйонів доларів (з бюджету у 850 тисяч). Зовсім не дитячий зміст стрічки сприяв не лише успіху в аудиторії початку 1970-х, але й цензурним обмеженням. Одного з персонажів — свиню-поліцая — озвучив сам Бакши.
У 1977 році повнометражний мультфільм «Чародії» також мав досить потужний касовий успіх. Звернувшись до жанру фентезі, Бакши вдався до технології ротоскопії.
Ротоскопійна анімація (виник навіть термін «ротомація») - це технологія, в якій використовуються образи справжніх акторів, з яких згодом малюють персонажів анімації. Ця технологія не нова, вона була винайдена сто років тому, і загалом використовувалася, однак обмежено. І Ральф Бакши увійшов в історію жанру саме тим, що активно впроваджував ці засоби. Сучасні технології дають творцям анімаційної стрічки в руки комп'ютерну графіку. Тоді все доводилося промальовувати вручну, користуючись спеціальним приладом.
Однак саме досвід ротоскопії ліг нині в основу сучасних комп'ютерних технологій, що застосовуються нині у багатьох фантастичних фільмах (згадайте, наприклад, фільми «Конгрес» з Робін Райт чи «Затьмарення» з Кіану Рівзом). І не лише фантастичних.
Знаковою роботою для Бакши стала перша екранізація «Володаря перснів» Дж. Р. Р. Толкіна. Продюсер Сол Зенц прагнув екранізувати Толкіна саме в анімаційній версії з використанням ротоскопії. І йому пощастило знайти однодумця.
Зенц, один із найвідоміших американських сценаристів та кінопродюсерів (Заєць або Зайоньц — таким, скоріше, було прізвище його предків), палкий шанувальник творчості Толкіна, також виношував плани екранізації трилогії. Зенц заснував компанію «Толкін ентерпрайзез», якій належать права на екранізації більшості творів Дж. Р. Р. Толкіна, і написав сценарій художнього фільму «Володар перснів» ще на початку 1970-х. Хоча на той час втілити проект йому не вдалося, згодом саме він став продюсером анімаційної стрічки Бакши.
Перше, анімаційне, втілення саги Толкіна охопило лише два з трьох романів трилогії («Братство кільця» та «Дві твердині»), і зрештою Ральфу Бакши не вдалося навіть ці дві книги екранізувати повністю через нестачу фінансування, врізавши все, що можна. Сценаристи внесли певні зміни у сюжет, додавши одні сцени, натомість скоротивши деякі лінії (наприклад, не «вписався» у мультфільм Том Бомбадил).
Вплив анімаційної стрічки Бакши простежується у стрічці Пітера Джексона. У його кінотрилогії «Володар перснів» так само немає Бомбадила, а режисерське рішення деяких сцен взяте Джексоном з мультфільму.
Деякі стрічки повертали лише половину витрачених на виробництво коштів, скажімо, «Вогонь і крига» (1983) потрапила до списку кращих анімаційних картин усіх часів та народів, незважаючи на те, що не окупила себе у прокаті. «Ротомаційна» картина «Крутий світ» (1992) також не мала касового успіху, хоча в ній грали Бред Пітт і Кім Бесінджер, за два роки режисер поставив єдину свою повністю ігрову картину «Круті та шалені».
Нині 88-річний майстер мешкає в Нью-Йорку, і не сидить склавши руки. Анімаційна стрічка «Останні дні Коні-Айленда» відзнята за його участі у 2014-2015 роках.
Чим обумовлений успіх кінострічки: випадковістю, примхою натовпу, талантом митця, точним розрахунком, майстерністю і копіткою працею? Усім цим разом, напевно. Але в усякому разі нам хочеться бачити на екрані те, чого ми шукаємо в житті, хіба не так?
І ми захоплено дивимося фільми про ельфів та хоботів чи про джедаїв та фріменів, співпереживаємо, порівнюючи персонажів з собою чи себе з ними… Вони з екрана говорять нам про те, що є Добро та Зло, і кожному поколінню в давні часи чи в далекому міжзоряному майбутньому доводиться відстоювати Добро. І бодай на дві години екранного часу у нас буде впевненість, що Добро переможе. Воно не може не перемогти. Отже, здаватися ще рано.