Халісе Зінедін. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 2
Шефіка Гаспринська, дочка просвітителя Ісмаїла бея Гаспринського, не стала тінню знаменитого батька. Навпаки, її активна громадська діяльність залишила значний слід в історії свого народу. Завдяки цій дивовижній жінці вже в 1917 році мусульманки домоглися викорінення багатоженства, політичної і соціальної рівності з чоловіками, що дозволило їм увійти в усі суспільні сфери діяльності тих років. Саме Шефіка ханим очолювала в Криму рух кримськотатарських жінок за емансипацію, а її прогресивний ентузіазм став прикладом наслідування для наступних поколінь.
Народилася Шефіка Гаспринська в 1886 році у Бахчисараї. З 17 років вона стала працювати з батьком у друкарні газети «Терджиман», що стала сімейною справою Гаспринських. На кілька років заради навчання їй довелося покинути друкарню. В 1905 році вона закінчує педагогічний ліцей і повертається до роботи в «Терджиман». У цей же рік влада дозволяє випускати перший в мусульманському світі щомісячний жіночий журнал «Алем-і-нисван» («Жіночий світ»), який мав виходити як додаток до «Терджиману». Ісмаїл бей робить завідувачем редакції журналу Шефіку. Молода дівчина з відповідальністю береться за роботу і дуже скоро робить з нього щотижневий науково-літературний журнал, основною метою якого був духовний розвиток і освіта мусульманських жінок.
Наступного року молода дівчина знайомиться з азербайджанським громадським діячем Юсуфом Насипбейлі. Вона підкорила його своїм розумом, спритністю і чарівністю. У свою чергу Шефіка теж не байдужа до Юсуфа, і дуже скоро громадськість Криму дізнається про весілля дочки всіма шанованого Ісмаїла Гаспринського та молодого азербайджанського політика. Однак Крим вона не залишає. Вся її діяльність тепер пов'язана з улюбленим журналом. Але в 1911 році влада, не пояснюючи причин, закриває його. Всі спроби Шефіки Гаспринської поновити видання журналу в 1917 році не увінчалися успіхом.
У роки революції Шефіка Гаспринська веде бурхливу діяльність. Вона ініціює створення Кримського центрального мусульманського жіночого комітету, діяльність якого повинна була включати визнання за жінками-мусульманками всіх прав. Діяльність комітету була спрямована на запровадження охорони материнства і дитинства, сприяння входження мусульманок у всі сфери суспільної та службової діяльності, на проведення різних заходів.
Шефіка Гаспринська була не тільки організатором і лідером жіночого руху, а й відомим політичним діячем, другом і соратником першого президента Кримської республіки Номана Челебіджихана. Так, у листопаді 1917 року вона була обрана делегатом I Курултаю кримськотатарського народу від євпаторійського повіту. Після розгрому кримськотатарського уряду і страти Челебіджихана у лютому 1918 року Шефіка змушена була виїхати в Азербайджан до чоловіка. В цей час Юсуф Насипбейлі стає прем'єр-міністром Азербайджану, але в 1920 році, в результаті більшовицького перевороту, національний уряд в Азербайджані було повалено, і Юсуф був розстріляний.
Трагічна смерть чоловіка примусила Шефіку Гаспринську емігрувати до Туреччини, де вона бере активну участь у громадському житті біженців і працює в товаристві «Червоний півмісяць», в 30-х роках створює в Стамбулі Спілку кримськотатарських жінок.
Шефіка ханим Гаспринська прожила довге життя, більша частина якого пройшла далеко від рідного Криму. Вона померла в Туреччині на 89-му році життя.