Десятилітня стагнація кримської санаторно-курортної галузі

Петро Вольвач, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кримчанин із 60-річним стажем. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуски № 13 – 14

За статистичними даними, в середині 20-х років на Південнобережжі відпочивало і лікувалося понад 300 тисяч людей. Загалом же за майже 20-літній період (з лютого 1921 до 1940 рр.) діяльності різноманітних санаторно-курортних та оздоровчих закладів, за офіційними статистичними даними, лікувалося і відпочивало близько 3,5 млн. осіб.

Ще наприкінці грудня 1920 року для виконання ленінського декрету «Про використання Криму для лікування трудящих» на півострів прибула комісія, очолювана наркомом охорони здоров'я Миколою Семашком, для організації охорони палаців, готелів, колишніх приватних дач, придатних для лікувальних закладів, санаторіїв та будинків відпочинку. Лише в Ялті курортне управління взяло на облік 65 будинків, з них 24 - під санаторії і 41 - під будинки відпочинку (Історія міст і сіл УРСР, Кримська область, с. 203). Об'єктів, придатних для організації санаторіїв та будинків відпочинку, було безліч і в інших південнобережних селищах. Тож владі для створення санаторно-курортних об'єктів не довелося сильно витрачатися.

До війни у Криму, головним чином на Південному березі, було створено лише кілька великих санаторно-курортних об'єктів: «Долосси», «Золотий пляж», «Куропати». У Гурзуфі на вже існуючій базі створюються відомчі санаторії Червоної армії. Помітним досягненням тогочасної влади стала організація у 1925 році з ініціативи заступника наркома охорони здоров'я З. Соловйова табору-санаторію «Артек». Його розташували у мальовничій місцевості між Ведмідь-Горою (Аю-Дагом) і Гурзуфом. Уже після передачі Кримської області Україні, завдяки постійній партійній увазі, «Артек» перетвориться у потужний Міжнародний дитячий оздоровчо-виховний мегаполіс.

Проте наявної санаторно-курортної бази, створеної за рахунок мародерської націоналізації маєтків та дач, не вистачало. До того ж з кожним роком селянсько-робітничий контингент санаторіїв та будинків відпочинку різко скорочувався. Він витіснявся партійно-господарською номенклатурою, військовими, енкаведистами, суддями та прокурорами. Найпрестижніші санаторно-курортні об'єкти перетворилися на урядові та партійні резиденції і будинки відпочинку тогочасної еліти.

На жаль, німецько-фашистська окупація та майже 4-річна війна на теренах Криму, а згодом і сталінська депортація кримськотатарського народу та інших нацменшин завдали величезної шкоди санаторно-курортному господарству півострова. Лише в одній Ялті окупанти знищили і пограбували 20 санаторіїв, Інститут медичної кліматології та клімотерапії туберкульозу. Зазнала величезних втрат також і сама Лівадія та лівадійські санаторії. В Лівадії фашисти розмістили частини берегової, польової та зенітної оборони і румунський стрілецький батальйон. «Окупанти спалили Малий Лівадійський палац, знищили меблі у Великому палаці і пошкодили спальні й лікувальні корпуси санаторію, вирубали у парку багато дерев цінних порід», – зазначається в уже цитованій праці (с. 749). У 1940 році в Криму існувало 195 санаторіїв, які щорічно обслуговували майже 370 тисяч чоловік. За період війни 109 з них зазнали руйнації.

Післявоєнне відродження санаторно-курортної сфери у Криму відбувалося болісно і довго. Великий Лівадійський палац, готуючись до зустрічі глав держав антигітлерівської коаліції, відродили упродовж літа 1944 року. Досить швидкими темпами відроджували резиденції кремлівських вождів та відомчі санаторії Міністерства оборони, НКВС та інших правоохоронних органів. Значно повільніше відбудовували санаторії профспілок та галузевих міністерств.

Наявні в українських архівах матеріали (перш за все коротка довідка начальника відділу у справах архітектури при Кримському облвиконкомі В. Чернишова від 18 березня 1954 року) засвідчують, що генеральні плани будівництва більшості курортних кримських міст (Ялти, Євпаторії, Феодосії, Алушти і навіть Сімферополя) були розроблені лише наприкінці 40-х – початку 50-х років минулого століття. Цілком зрозуміло, що без генпланів розвивати як міське, так і курортне будівництво на теренах всього Криму було неможливо. Довідуємося також і про те, що до будівництва запланованих ще кілька років тому санаторіїв Союзної Прокуратури, Мінвугілля, «Кастрополь», «Комуніст» та Авіапрому в 1954 році так і не приступили.

Керівництво України неодноразово розглядало питання стану санаторно-курортного господарства на урядових засіданнях. Так, у довідці до проекту постанови Ради міністрів УРСР від 7 квітня 1954 року «Про заходи подальшого розвитку сільського господарства, міст та курортів Криму» зазначалося, що на той час в області діяло 160 санаторіїв. Вони були спроможні прийняти лише 250 тисяч осіб на рік. Тобто чисельність відпочивальників порівняно з 1940 роком скоротилася на 120 тисяч осіб.

Багато оздоровниць розташовувались у непристосованих приміщеннях, які не відповідали медичним та лікувальним вимогам. «Дотепер, – зазначається у доповідній записці, - не всюди відновлено загальнокурортні лікувальні заклади: грязе-водолікувальні кабінети, поліклініки, дієтичні їдальні, пансіонати, пляжі, відсутні лікувально-спортивні споруди».

«Курортні міста та селища незадовільно забезпечуються водою, не мають центральних каналізаційних мереж і споруд для утилізації відходів», – зазначається у довідці. Кримські міста та курорти в той час потерпали від постійного дефіциту як питної, так і технічної води. На більшості кримських курортів на одного відпочивальника припадало лише 40-50 літрів питної води на добу.

Досить невтішну картину стану кримського курортного господарства у перший рік після передачі області Україні зафіксовано у Доповідній записці начальника Управління у справах архітектури при Раді міністрів УРСР В. Орєхова Раді міністрів УРСР про стан планування забудови та благоустрою міст та курортів Кримської області від 26 липня 1951 року (ЦДАВО України. – Ф 4906. – оп. 1. – Спр. 719. – Арк. 75-88).

Комісія, що готувала дану доповідну записку, дійшла висновку, що у більшості кримських міст та селищ ще не вдалося подолати наслідки війни. А рівень благоустрою та озеленення міст (за винятком курортної зони) залишається незадовільним. «У деяких містах, – зазначається у доповідній записці, – відсутнє комплексне рішення каналізації. Трапляються випадки, коли стічні води забруднюють пляжі (Феодосія, Керч, Алушта – Робочий куточок)». Безумовно, що ситуацію зі станом кримських пляжів та каналізацією на курортах комісія значно прикрасила. Адже з інших документів довідуємося, що каналізаційні стоки на курортах скидаються не лише у прибережні води, але і на самі пляжі. Тому купатися в морі через високий вміст збудників інфекції було вкрай небезпечно.

Ось деякі зауваження комісії до архітектурного впорядкування та стану благоустрою у деяких містах.

Сімферополь. Центр міста реконструюється недостатньо. В місті неупорядкована система водостоків, через це пониззя міста зазнають періодичного підтоплення. Генеральний план центру міста вирішений неправильно. Набережна р. Салгир невпорядкована, міський парк культури досить малий за площею і невпорядкований. Невпорядкована і стара частина міста, а більшість будівель у ній перебуває в аварійному стані.

Феодосія. У центральній частині міста ще багато слідів руйнації воєнної доби. До організації відновлень та реконструкції міста міські організації приступили лише щойно. Місто відрізане від моря залізницею та портовими спорудами. Набережна, пляжі і прилегла до них частина міста невпорядковані. Деякі квартали міста відгороджені від моря високим парканом санаторіїв Міністерства оборони. Санаторний пляж невпорядкований, у занедбаному стані перебувають прилегла до санаторію набережна та сусідні вулиці.

Русло річки Байбуги невпорядковане, через що частина міста періодично підтоплюється. Воду цієї річки не використовують і для зрошення зелених насаджень. Дорога до так званого «Золотого пляжу» незаасфальтована, а на самому пляжі не створено належних умов для відпочивальників.

Планерське (Коктебель). Значні площі приморських ділянок, придатних для санаторіїв і будинків відпочинку, не використовуються через відсутність води. Військове відомство (ПЯ № 46) добуває на пляжі морський щебінь, а це загрожує його знищенню.

Кримське Примор'я. Розширення будівництва вже існуючих санаторіїв здійснюється без загального проекту планування курорту, підготовка проектної документації необґрунтовано затримується. Дорога до курорту зовсім невпорядкована.

Судак. Місто зовсім неупорядковане, має вкрай мало зелених насаджень. У місті відсутній парк та пляжі. Історична та архітектурна пам'ятка – Судацька фортеця - неупорядкована і не охороняється.

Алушта. За благоустроєм перебуває у задовільному стані. Не відроджений і у покинутому стані перебуває колишній санаторій ВЦСПС «Металіст». До цього часу відсутній проект планування та забудови «Робочого куточка», що затримує благоустрій і розвиток усього курортного району Алушти. Реконструкція автовокзалу не завершена, невиправдано затримується будівництво морського порту.

Фрунзенське (Партеніт). Цей курорт перебуває у занедбаному стані. Кращий на весь Крим пляж перетворено в склад каменю (діориту), який добувається в кар'єрі поблизу самого пляжу. З нього на будівництво вивозиться щебінь, що загрожує знищенню унікального узбережжя. До курорту відсутній упорядкований під'їзд. А сама територія курорту також неупорядкована. Озеленення курорту не проводиться.

Гурзуф. Сільська частина селища перебуває у занедбаному стані, вона не упорядкована і не озеленена. Дорога, яка веде до курорту, досить вузька. Відсутній зручний під'їзд до набережної. У селищі лишилось ще чимало невідроджених споруд, зокрема, приміщення колишнього ресторану. Загальнокурортний Гурзуфський парк з будиночком Олександра Пушкіна та іншими пам'ятками закритий для загального огляду і перебуває у розпорядженні Міністерства оборони та Верховної Ради СРСР. Гурзуфська набережна і загальнокурортний пляж перебувають у покинутому стані.

Ялта. Комісія констатувала, що реконструкція центральної частини міста відбувається задовільно і відповідно до проектної документації, підготовленої місцевою філією Кримоблпроекту. На думку комісії, цілком задовільно забудовується нова центральна площа. Вдалим вважала комісія і розширення однієї із центральних магістралей міста - вулиці Чехова. Але весь транзитний транспортний потік здійснюється по досить вузьких вуличках через центр міста, що надмірно завантажує міський рух і спричиняє аварії.

Комісія акцентувала увагу на занедбаності та антисанітарному стані масандрівського пляжу, яким користуються місцеві мешканці. Пляж розташований у місцях випуску каналізаційних фекальних стоків і зовсім неупорядкований. Реконструкція приморського парку не завершена, особливо у тій частині, яка межує з Лівадією.

Бахчисарай. Місто, хоч і не є курортним, проте воно значною мірою цікавить і обслуговує курортників. Комісія привернула увагу на незадовільний стан його благоустрою, особливо центральної вулиці ім. Леніна. Адже саме через неї пролягає шлях як до Бахчисарайського ханського палацу, так і до печерного міста Чуфут-Кале.
У довідці зазначається, що численні пам'ятки матеріальної культури (за винятком Бахчисарайського палацу) не охороняються, перебувають у занедбаному стані і руйнуються. У такому ж стані перебуває і заповідник Чуфут-Кале. Не у кращому стані перебували й інші пам'ятки історії та архітектури, відомі місця. Туристичні стежки і маршрути на Південнобережжі та Передгір'ї не впорядковані й утримуються незадовільно. Наприклад, туристична база на Ай-Петрі захаращена потворними тимчасовими і капітальними спорудами, розпорошеними на всій території.

Отже, майже за десять повоєнних років безвідповідальне і бездарне російське керівництво виявилось не спроможним не лише відродити, а й створити найважливішу для економіки півострова галузь – санаторно-курортне господарство. Тож Україні після 1954 року довелося його відроджувати і будувати майже з нуля.

ПІДТРИМАТИ

СПІВПРАЦЯ

МУЗЕЙНІ ЕКСПОНАТИ

АРХІВНІ ДОКУМЕНТИ

Back

Made with