Гордість нації: кримськотатарський народний танець

Ленура Халілова – культуролог, викладач.
Ельнара Абдуллаєва – художній керівник кримськотатарського ансамблю «Бадем». Газета «Кримська світлиця», 2016 рік, випуск № 50

Сьогодні настав час, коли кримськотатарський народ посилено намагається зберегти свою культурну спадщину, перебуваючи як у Криму, так і далеко від батьківщини. Ми заново, по цеглинці будуємо те, що протягом 20 років будували наші батьки, повернувшись на батьківщину.

Наша культура - багатогранна, наша музика змушує затамувати подих, а наші танці заворожують. Кожен кримськотатарський танець - це відображення самобутності, традицій і звичаїв нашого народу, тому глядач завжди з цікавістю спостерігає за виконанням танцю. Якщо звернутися до витоків зародження фольклорного танцю, то можна виявити той факт, що раніше у кримських татар не було сценічних танців. Насамперед, це пов'язано з тим, що народ зазвичай збирався на будь-яких святкуваннях і просто імпровізував під музику, наприклад, на весіллях. Серед обрядів кримських татар весілля посідає особливе місце, тому що це важливе дійство, присвячене формуванню нової сім'ї. Весілля завжди проходили весело, з живою музикою і танцями. У деяких джерелах говориться про те, що раніше, під час весілля жінки і чоловіки танцювали у різних частинах будинку. Етнографи описують старовинну традицію: під шапку кращому танцівнику укладали гроші за гарне виконання, які після закінчення заходу віддавалися музикантам. Саме в даному випадку спостерігалася своєрідна професіоналізація танцю як такого, оскільки танцюрист виконував його вже не тільки для себе, але і для глядача. Внаслідок всі метри кримськотатарської хореографії здобули свою хореографічну освіту саме на весіллях, стали гордістю і надбанням нашої нації.

Кримськотатарська хореографія дуже нетипова, різноманітна та захоплююча. Основними елементами, що увійшли до складу хореографічного мистецтва кримських татар, є відсутність дуже різких рухів руками. Чудовим темпераментом відрізняються чоловічі танці, що оспівують хоробрість, силу, військову майстерність. Статний стрункий корпус, розведені в різні боки руки та навпіл зігнуті лікті, - основні положення кримськотатарського чоловічого танцю. Застосовуються м'які хвилеподібні рухи рук попереду себе, а також обертальні рухи кистями. У жінок корпус стрункий, граціозний та величавий. Руки розведені в різні боки, трішки нижче плечей, застосовуються м'які хвилеподібні рухи рук попереду себе та справа наліво. Головні рухи ногами – змінний крок на пальцях ніг. Кримськотатарські танці багаті на оберти корпусу як у жінок, так і в чоловіків.
Найпопулярнішими танцями наразі є «Хайтарма», «Хоран», «Агир ава ве Хайтарма», «Явлук аваси», «Тим-тим», «Емір-Джелял» та чоловічий танець «Чобан аваси». Наприклад, на весіллі гості завжди виконують танець «Хоран».
Наречений та наречена стають у центр кола, утворюючи навколо себе хоровод з танцюючих дівчат та хлопців. Цей танець своїм малюнком відображає сонце, в той час як танцівники, тримаючись за плечі, рухаються по колу. Центр кола символізує центр Всесвіту. Раніше, як зазначають етнографи, цей танець виконувався під музичний супровід ліричного характеру: «У кизиловому лісі» або «Варирач».

Танець «Хайтарма» («Повернення») відображає образ простої людини, тому рухи в танцівника мають бути стримані. У цьому танці беруть участь багато виконавців, тому і досі «Хайтарма» є найулюбленішим танцем кримських татар. Зазвичай різноманітна «Хайтарма» звучить на весіллях або святкуваннях народних звичаїв, вона показова, нерідко виконується двома або трьома парами танцівників. Дуже урочистою та граційною є «Агир ава ве Хайтарма», перша частина якої більш статична, повільна та плавна, а друга частина темпераментна, швидка та весела. В давнину цей танець називався «Акай аваси» - чоловічий танець, і танцювали його тільки чоловіки парно або індивідуально. «Акай аваси» виражав силу та гідність чоловіка. Через деякий час його почали танцювати і чоловік, і жінка, або одразу кілька пар. У народі побутує скорочена назва танцю «Каршилама», що в перекладі означає «обличчям до обличчя».

Майже жодне весілля не відбувається без сольного танцю «Тим-тим», який походить з Феодосії. Цей танець не має обов'язкових фігур, тому танцівники дуже часто вільно імпровізують. Ще з давнини «Тим-тим» танцювали чоловіки, але згодом почали танцювати й жінки. Основний і найскладніший рух цього танцю – це тремтіння кисті, коли кожна кістка руки робить свій маленький рух. За легендою, кожен рух пальців має відповідати звукам струн скрипки, розповідаючи історію про закоханого скрипаля у прекрасну дівчину «Тим-Тим». Цікаво, що усі парні танці на весіллі супроводжуються даруванням грошей, але це не є демонстрацією багатства, це - символ передачі позитивної енергії через гроші. Тендітний жіночий танець «Емір-Джелял» показує постать прекрасної кримськотатарської дівчини, яка повільно ніби пливе під музику, виконуючи ніжні хвильові рухи кистями рук. Як і «Агир ава ве Хайтарма», цей танець також складається з двох частин, повільної та швидкої. Основними рухами повільної частини танцю є дрібне пліє та оберти кистями рук. Оберти виконуються безпосередньо у момент пліє на сильні долі музики.

«Чобан аваси» - традиційний чоловічий танець, що втілює статність образу гордого кримського татарина. «Чобан аваси» - танець пастухів, дуже виразний та чіткий за виконанням рухів ногами та руками, саме у цьому танці хлопці ніби змагаються у своїй вправності та прудкості. Якщо пастух раптом загубив вівцю, усі інші будуть її шукати, а як знайдуть, залюбки ринуться у танок. Особливістю цього танцю є те, що він виконується з предметом, а саме – з пастушою палицею. «Явлук аваси» - танець з хусткою, нерідко виконується на весіллях та святах. У цьому танці хлопці ніби зазивають дівчат, які спочатку трішки соромляться, але згодом теж вливаються у танок. Кожна дівчина у танці ретельно викладає хусточку на підлогу, щоб хлопець мав змогу підняти її. Але не просто підняти. Підняти, наприклад, з позиції шпагату, або роблячи обертальний рух корпусу через голову на ноги, не застосовуючи при цьому рук.

Самобутній традиційний танець «Джиїн» виконується під час передвесільного обряду Кина геджеси (ніч хни), коли руки нареченої розписують хною.
Вважається, чим сильніше розмальовані руки нареченої, тим багатшим буде спільне життя молодих. Як зазначають етнографи, раніше «Джиїн» виконували і дівчата, і хлопці, але дівчата були в окремій кімнаті та підспівували, а хлопці танцювали на даху під інструментальний супровід. Моменти імпровізації також присутні в кримськотатарській хореографії, але вони не змінюють традиційні рухи.

У кримських татар є традиція - починати навчати своїх діток танцювати ще з малого дитинства. Деякі стають великими танцюристими, а деякі навчаються просто для себе. Тому танцювати та гарно рухатись під музику вміють майже всі кримські татари. Побудова кримськотатарського танцю має такий концепт, щоб уже з дитинства формувалось правильне дихання та уміння вірно тримати корпус. Кожна кримськотатарська сім'я, незважаючи на труднощі переїздів та повернення на батьківщину в 90-х роках, намагалась зберегти традиції, побут та культуру свого народу. І зараз у розвиток хореографічного мистецтва докладається багато зусиль такими метрами, як Усеїн Баккал, Селіме Челебієва, Рустем Газієв, Ремзіє Баккал, Енвер Алімов, Хайрі Емір-Заде, Шахзаде Мамутов, Акім Джемілєв та Рефат Асанов.

Інформація надана за сприяння ДП «Кримський дім»