Ігор Галущак. Газета «Кримська світлиця», 2016 рік, випуск № 41
Нині, коли більшості українських громадян, сподіватимемось лише тільки найближчими роками, не бачити Криму як своїх вух, кожному, хто хоч раз відвідував півострів, шкода за свій колись вподобаний шматочок Криму. Скажімо, приїжджі туристи категорично не погоджувалися з перекладом назви усамітненого кримського мису Тарханкут з кримськотатарської як Чортів кут. Адже для багатьох він був найулюбленішим кримським курортом. Це - одне з найкрасивіших місць півострова зі своєю первісно-дикою та мальовничою природою. Тому Тарханкут, як магніт, щороку притягував до себе чималу кількість відпочиваючих.
Якщо ж подивитися на мапу, то можна побачити, що мис омивається Чорним морем з півночі, заходу, північного заходу й озером Донузлав - з півдня. Площа ж Тарханкутського півострова - 1,5 тис. кв. кілометрів. Але основними курортами є Оленівка, Чорноморське, Міжводне, Мар'їно та Окунівка. До того ж це один з дуже небагатьох поки що екологічно чистих куточків Чорноморського узбережжя. А вода в морі настільки прозора, що тут легко можна проводити міжнародні змагання з дайвінгу або ж фотографування підводного світу. Загалом мис Тарханкут зі своїми печерами, таємничим підводним світом та нескінченними піщаними пляжами, величними скелями є справжньою мрією для екстремальних туристів, дайверів, серфінгістів і археологів. Мабуть, не випадково, в радянську минувшину цю місцину так полюбляли кінематографісти. Саме на території мису Тарханкут свого часу знімали такі відомі фільми, як «Герой нашого часу», «Пірати ХХ століття», «Люди та дельфіни», «Людина-амфібія» та багато інших.
Окрім відпочинку, тут можна було й суттєво поліпшити своє здоров'я. Адже в районі селища Оленівка розташоване озеро Сари-Голь, в якому є лікувальна ропа, що не поступається своїми цілющими властивостями грязям Саків і Євпаторії. Літній сезон тут зазвичай починається з кінця травня. Через сухість повітря на Тарханкуті влітку дуже спекотно, навіть якщо порівнювати його з іншими курортами Кримського півострова. Адже тут - близько 280 сонячних днів у році! У період з квітня й до самого жовтня на мисі добре світить сонечко, а морська вода в липні-серпні нагрівається до +28 градусів. Тому тарханкутське повітря, просякнуте морськими солями, вважається чудовим природним інгалятором і дуже корисне для дихальних органів. А неподалік від селища Чорноморського розташовуються скіфські могильники та давньогрецький поліс Калос-Лімен. На невеликій відстані від Оленівки підносяться менші миси: Малий і Великий Атлеш. Довжина Малого Атлеша досягає 100 метрів, його пронизує наскрізний тунель. А ось Великий Атлеш - це величезна арка, завдовжки 40 метрів, з гротами та печерами.
Місцевість також славиться своїм заповідником «Джангульське обвальне узбережжя», де можна було оглянути обвали та скелі химерних форм, а далі - степові простори. Є на мисі й старовинний маяк, побудований в 1816 році з інкерманського вапняку. Його висота - 38 метрів над рівнем моря. Кількість гвинтових сходинок - 142. Дальність світла - 16 морських миль. Крім основної лінзи, в якій містяться дві потужні лампи, є й дублюючий маяк, що знаходиться за межами купола, на терасі. Щоправда, тутешній наутофон, себто електроакустичний прилад мембранного типу для подачі суднам сигналів різкого високого тону під час туману або похмурої погоди, у період до 2014 року був законсервований. Адже роботу цього унікального приладу свого часу замінили сучасною електронікою, що була в будівлі, поруч з маяком. Проте, судячи з того, як хазяйнує в Криму новітня влада, це реліктове обладнання їй доведеться незабаром реанімувати. До речі, поряд з маяком колись створили й підводний музей «Алея вождів». І, здається, теперішньому «вождеві», відомо якої країни, саме там і місце!