«Російський» цвинтару Криму... з козацькими хрестами
Сергій Конашевич. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 7
Під час пошуку ілюстрацій до одного з матеріалів про історію середньовічного Криму не було кращого рішення, ніж супроводити його малюнками італійського митця Карло Боссолі, що об'їздив цілий півострів у 1840-1842 роках. Наслідком цих подорожей стало видання обмеженим накладом у 1856 році альбому кольорових літографій «The Beautiful Scenery and Chief Places of Interest throughout the Crimea» («Гарні пейзажі та головні цікаві місця цілого Криму»). На деяких творах зафіксовано пам'ятки Криму, які до наших часів, на жаль, не збереглися.
Перед виданням альбому Карло Боссолі побував у Криму під час війни, у 1855 році. Результатом цього візиту стала поява кількох драматичних картин, що змалювали воєнні дії на півострові. Однак лондонське видавництво «Day&Son» вирішило обрати для друку малюнки «мирної» кримської серії. Митець сам відібрав 52 праці для видання і визначив порядок їхнього розташування: таким чином він намагався створити єдиний твір, який охопив би і багатство кримської природи, і розмаїття культурної спадщини народів півострова.
Особливу увагу привернула передостання картина в альбомі, підписана як «Russian Burial-Ground. On the shores of the Putrid Sea, near Perekop» («Російський цвинтар. На березі Гнилого моря поблизу Перекопу»). На ній зображене старе кладовище з перехнябленими й поваленими кам'яними хрестами.
Втім, якщо знати історію і традиції України бодай поверхово, за виглядом хрестів на «російському цвинтарі» на узбережжі Сиваша можна сказати одразу: під ними останній спочинок знайшли... запорозькі козаки.
Про це йдеться і в поодиноких анотаціях до творів Боссолі. Про це ж говорять і користувачі соцмереж, які діляться спогадами про подібні побачені хрести в місцях стародавніх козацьких поселень.
У довідниках дізнаємося, що козацький хрест зображувався на печатках, корогвах і гербах запорозького лицарства. Аналогічні за виглядом трилисткові хрести дотепер збереглися на старовинних козацьких цвинтарях у районі Шкодової гори поблизу Одеси – Куяльницькому, або Сотниківському (де одна з перших могил датована 1791 роком – за 4 роки до появи самої назви Одеса), та Усатівському (обидва – біля Хаджибейського лиману), а також у селах Курісове (колишня Петрівка) поблизу Тилігульського лиману та Глибоке на березі лиману Сасик. Історики стверджують, що у цих місцях жили нащадки запорозьких козаків, які свого часу осіли у чорноморських степах, воювавши з османами, а згодом беручи участь у розбудові краю.
Між іншим, тут бачимо кілька цікавих паралелей з Кримом: 1) до Одеси зі швейцарського Лугано переїхала родина Карло Боссолі, коли майбутньому художникові було лише 5 років; 2) у селі Усатове трапляються такі ж печерні помешкання, як і в гірських місцевостях та на морських узбережжях Криму: їхні передні стінки були побілені, немов традиційні українські хати, і в деяких з них мешкали люди – доки на початку 1980-х рр. їх примусово не переселили.
І наостанок варто зазначити, що наприкінці осені 2016 року в селі Ставки на Херсонщині, неподалік від «межі» Криму з материковою Україною, з'явився ще один козацький хрест: на спомин кримчан, загиблих в обороні України на її південних і східних теренах.
Доки жива пам'ять про козацьку славу – доти наш рід матиме своїх захисників, що продовжуватимуть справу прадідів.