Валерій Верховський. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 5
Півстоліття тому, у 1968 році, на фестивалі фантастичних фільмів у Трієсті (Італія) спеціальну відзнаку отримала стрічка "Туманність Андромеди", знята на кіностудії ім. Довженка режисером Євгеном Шерстобітовим. За десятиліття, що минуло між виходом роману Івана Єфремова (1957 р.) та появою фільму (1967 р.), дуже багато чого змінилося в сприйнятті ідеологічних постулатів та образу "світлого майбутнього", і це робить фільм знаковим.
Рай на землі?
Мріяти про краще майбутнє властиво; бажання облаштувати світ "розумно" та "безконфліктно" походить від туги за втраченим Раєм. Роман Івана Єфремова показує манливу, віддалену на три-чотири тисячоліття еру, де скасовано нації та впроваджено єдину мову для всієї планети, повернуто ріки та "оптимізовано" кількість населення. Відкрито невичерпні джерела енергії "Ку" та "Ф" (без авторських, бодай найменших пояснень, що воно таке). Одразу помітно, що книгу писав науковець — усім керують не міністерства, а Ради й Академії; є навіть Академія Горя і Радості. Насильства у цьому світі немає — напевно, з тієї причини, що воно вже відбулося: персонажі схожі на роботів, позитивно запрограмованих, але роботів, не людей.
Вроджені вади, які проглядалися у книзі, у фільмі, знятому наприкінці 1960-х київською кіностудією ім. Довженка, далися взнаки. Не змогла врятувати стрічку навіть гра прекрасних акторів, змушених промовляти порожні та шаблонні репліки (Вія Артмане, Микола Крюков, Сергій Столяров); піднесеність усього дійства виглядала неприродною, внаслідок чого нежиттєздатність комуністичної ідеології ставала очевидною...
Край, де знімали про Рай
Тим не менше: прекрасні кримські пейзажі та дивовижна футуристична естетика — ось чим запам'ятовується цей фільм. А також тим, що у ньому відсутнє багато чого з роману Єфремова, натомість можна побачити дещо, чого в книжці не було...
Інопланетні пейзажі знімали в Криму: Ай-Петрі, Алушта, Новий Світ, Капсельська долина (Судак). Для зйомок гори навіть фарбували у червоний колір... А щойно зведені на той час будівлі "Артеку" (табір "Морський" та Центральний стадіон) втілили уявлення про архітектурний стиль світлого майбутнього.
Знято було лише першу частину кінодилогії. Плани зруйнувала несподівана смерть Сергія Столярова, виконавця ролі Дара Вітра — головного персонажа роману. Тому в фільмі не показана лінія Рен Боза, котрий наважився на ризикований експеримент з телепортації; лейтмотивом стрічки стали пригоди зорельота "Тантра" та історія стосунків Нізи Кріт та Ерга Ноора. Юна Ніза, намагаючись врятувати Ерга, сама мало не гине й опиняється в комі. У книзі "Тантра" повертається на Землю, де дива комуністичної медицини рятують дівчину; у фільмі ж — глядач так і лишається в невіданні, що з нею буде
Рай, що завжди з тобою
Ніза Кріт закохана в суворого, надмірно стриманого зоряного командора Ерга Ноора, і прагне бути завжди поруч з ним. Вона виглядає прибулою з іншого світу, можливо, навіть з минулого — там існують емоції, і Ніза — чи не єдина жива людина у шерензі біороботів. У фільмі з'являється книжечка з віршами Шекспіра, яку Ніза подарувала Ергу Ноору; у романі цього немає. Антикварний томик віршів, подарованих нею коханому чоловікові (у Єфремова цього не було!), — вона ніби принесла цей раритет зі своєї епохи "неідеального" минулого. І коли Ніза опиняється між життям і смертю, командору пропонують стерти непотрібне почуття... Мовляв, навіщо кохання за відсутності "предмета" почуттів? Ось що відбувається у книжці: "Ерг Ноор звів брови. Лума Ласві відчула, що говорить надто докладно й довго.
— Я хочу сказати, що медицина має можливість впливати на ті мозкові центри, які керують сильними переживаннями. Я могла б... Розуміння спалахнуло в очах Ерга Ноора і відбилося в короткій посмішці.
— Ви пропонуєте вплинути на мою любов, — швидко спитав він, — і цим звільнити мене від страждання?"
Якщо у Єфремова Ерг Ноор відкидає надану можливість з тією рішучістю та безкомпромісністю командира зорельоту, з якою він звик віддавати накази в екстремальних ситуаціях, то у фільмі Шерстобітова ця сцена опинилася не лише кульмінаційною, вона витягує все. Але це українське кіно: персонаж у виконанні Миколи Крюкова спершу погоджується на лікування від любові, а вже за хвилину зненацька перериває сеанс "терапії", цитуючи 29-й сонет з подарованого Нізою томика віршів забутого поета "Темних сторіч":
Любов'ю я живу твоєю осяйною, І королі не владні наді мною.
Муза
То хто була його, Євгена Шерстобітова, Ніза Кріт?
Вони зустрілися в Києві, у 1963 році, але поєднав їх саме Крим. Режисер приїхав до столиці України знімати фільм "Юнга зі шхуни "Колумб" — за відомою повістю Трублаїні.
На кіностудії (нині це кіностудія ім. Довженка) він зустрів молоду асистентку з унікальним іменем Жема, і запросив їхати з ним до Криму, знімати новий фільм; вона погодилася. Євген Фірсович згадував про це так: "Вона саме закінчила роботу над двома фільмами Параджанова, і дуже хотіла піти у відпустку, а я їй своїм приїздом усі плани зламав. І що мені лишалося робити, щоб загладити провину перед нею? Лише одружитися!". Попереду було сорок п'ять років спільного життя, діти та онуки, попереду були фільми — і знову та знову Крим, де знімалися "Акваланги на дні", "Туманність Андромеди", "Проект "Альфа"...
Крим Шерстобітов дуже любив, і коли у 2008 році він помер, то його прах був розвіяний за заповітом саме в тих місцях, де знімалася "Туманність Андромеди", — над Чорним морем поблизу Судака.