Чия мова та освіта – того й держава: перші спроби українізації в Криму

Петро Вольвач, дійсний член НТШ, член НСПУ, заслужений діяч науки і техніки АР Крим, кримчанин із 60-річним стажем. Газета «Кримська світлиця», 2017 рік, випуск № 32

Незважаючи на побоювання частини партійно-господарської еліти щодо неминучої широкомасштабної українізації Криму, які проявилися на вельми втаємниченій березневій партконференції 1954 року, керівництво республіки все ж наважилося хоч для форми зробити перші боязкі кроки в наданню півострову українського обличчя. У перший рік входження Криму в Україну український уряд і ЦК КПУ приймають цілу низку важливих постанов, які стосуються не лише господарського сектора, а й гуманітарної сфери.

Для ознайомлення кримського населення з українським театральним мистецтвом уряд передбачав літні гастролі найкращих українських колективів: Харківського театру опери й балету, Одеського театру музичної комедії, Державного українського хору, Державної капели бандуристів УРСР, ансамблю танцю УРСР, Буковинського народного хору, Закарпатського народного хору, квартету баяністів та групи провідних артистів. Цей захід населення зустріло з піднесенням та задоволенням. Безумовно, такі кроки сприяли поширенню та зміцненню українських настроїв на півострові, знайомили місцеве населення з українською культурою.

Групу українських письменників на чолі з Миколою Бажаном відрядили в Крим для знайомства кримчан з українською літературою. Разом з Кримським відділенням спілки письменників СРСР українська делегація взяла участь у вшануванні 50-ліття від дня смерті А. Чехова. Ця поїздка підготувала ґрунт для створення в Криму відділення спілки письменників України.

Аналогічні поїздки упродовж 1954 року здійснили Спілки художників та композиторів України. Невдовзі філії цих спілок будуть створені і у Криму. Для заміщення кримської кіномережі український уряд вже в перший рік безплатно виділив 99 широкоплівочних та 5 вузькоплівочних пересувних кіноустановок та дутипи різних електростанцій.

Цього ж року почалося ознайомлення населення області з досягненням української науки та вивчення стану наукових досліджень у кримських наукових установах. Освітня сфера та також не лишилися поза увагою.

Влітку 1954 року започатковано обмін педагогічними кадрами між Кримською областю й ВНЗ України. У Кримському педагогічному університеті та обласному інституті післядипломної освіти упродовж 1954 року організували перепідготовку майже 1,5 тисячі учителів. У Києві ж проходила перепідготовка директорів шкіл. У цей же час до Криму була направлена велика група працівників Міністерства освіти УРСР.

У преамбулі до вже «записки Кримського ОК КПУ» зазначається: «У зв'язку з передачею Кримської області до складу УРСР Кримський обком КПУ вважає необхідним запровадити у 1955-1956 навчальному році вивчення української мови та літератури і прохає ЦК КПУ розглянути наступні пропозиції з цього питання» (Крим в умовах суспільно-політичних трансформацій (1990-2015 рр.). К., «Кліо», 2016. – Документ № 66. – С. 331-332.).

«Для того, щоб надати учням кримських шкіл систематичні знання з української мови та літератури і цим забезпечити їхнім випускникам можливість у подальшому навчатися в спеціальних середніх та вищих навчальних закладах УРСР, запровадити з 1955-1956 навчального року вивчення української мови та літератури з 2 по 8 класи включно в усіх школах області», – зазначалося у записці.

Запровадження цих предметів тільки з вересня 1955 року обґрунтуване відсутністю вчителів української мови та літератури. Адже з наявних в області 2193 учителів початкових класів лише 94 володіли українською. Але й вони не мали необхідного досвіду її викладання. Для забезпечення навчального процесу і виконання зазначеної вимоги в області необхідно було підготувати близько 1500 україномовних вчителів. Це з урахуванням лише викладання в школах предметів "українська мова" і "українська література". Про викладання інших предметів українською мовою у спеціалізованих класах взагалі не йшлося.

Для наявних в області 320 семирічних та 140 середніх шкіл навіть з урахуванням надання кожній школі єдиного вчителя української мови та літератури потрібно було мати близько 600 учителів. Такої кількості фахівців область не мала. Тому кримське керівництво звернулося до ЦК КПУ з проханням дати вказівку Міносвіти і направити до Криму 600 учителів української мови та літератури для викладання цих предметів у кримських школах.

У зв'язку з тим, що в окремих семирічних школах викладачі української мови та літератури в 1955-1956 навчальному році не матимуть повного потижневого 18-годинного навантаження, Кримський ОК КПУ просив уряд дозволити на один рік забезпечити впровадження погодинної оплати.

Кримський обком та обласне управління освіти запропонували впродовж 1954-1955 навчального року провести курси з вивчення вчителями початкової школи української мови. Для цього Міністерство освіти України мало опрацювати й запропонувати програму цих курсів, забезпечити фінансування та сформувати навчально-методичну базу для вчителів. Пропонувалося також для надання методичної допомоги вчителям українських предметів і здійснення контролю за якістю викладання передбачити у штатному розписі Кримського відділу народної освіти посади трьох інспекторів-методистів, а в штати Севастопольського, Сімферопольського, Керченського, Ялтинського, Євпаторійського, Феодосійського, Джанкойського, Білогірського, Сакського та Красногварідйського районів ввести по одному інспектору-методисту. Тоді ж було запропоновано при Кримському обласному інституті вдосконалення створити кабінет української мови та літератури, з прийняттям на роботу відповідно завідувача та методиста.

Протягом наступних 5-6 років ЦК КПУ та Кримський обком неодноразово зверталися до проблеми вивчення української мови та літератури на півострові.

Попри це, упродовж 60-річного перебування Криму в Україні Російська Федерація ідеологічно, освітньо та культурно продовжувала тримати півострів у "міцних «братських» обіймах". А анексія РФ Криму у 2014-му лише доводить справедливість відомого вислову: «Чия мова і освіта – того й держава».