Українські навчальнізаклади у Керчістоліття тому:сподівання і реальність
Сергій Конашевич. Газета «Кримська світлиця», 2018 рік, випуск № 42
Від Здолбунова, що поблизу Рівного, до кримської Керчі – понад тисяча кілометрів. Однак століття тому керченським шляхетним дівчатам кілька років видавалися атестати про закінчення приватної Здолбунівської жіночої гімназії. Засновницею, власницею і керівницею цього навчального закладу була баронеса Елеонора Олександрівна фон Таубе. Гімназія діяла у збудованому 1905 р. корпусі двокласного міського залізничного училища – найпершого навчального закладу Здолбунова, заснованого 1877 р. Наразі у цій будівлі розташовується головний корпус ЗОШ № 5.
Здолбунівську жіночу гімназію було відкрито 1914 р. – у рік початку Першої світової війни. Західні кордони Російської імперії, близько до яких розташовувався Здолбунів, стали прифронтовою смугою. Відтак навчальний заклад було евакуйовано у 1915 (за іншими даними – таки у 1914) р. до «спокійнішої» Керчі. Подібна евакуація була суцільною, оскільки імперський уряд вдався до тактики «випаленої землі»: всі території, що залишалися під час війни, повністю зачищувалися, всі підприємства (як і населення) примусово евакуювалися цілком, разом з обладнанням і співробітниками, а інфраструктура зумисне псувалася і руйнувалася.
«Перенесена» з-під Рівного на берег Керченської протоки гімназія діяла протягом усієї війни – в тому числі й під час і після революції, що зруйнувала Російську імперію, і з проголошенням Криму «незалежною державою» під проводом «Кримського крайового уряду», підконтрольного німецькій окупаційній адміністрації.
У числі керченської газети «Волна» за 23 липня 1918 р. знаходимо невелику нотатку такого змісту: «Тимчасовий керуючий Міністерством народної просвіти Налбандов звернувся до Керченської міської управи, чи нема з її боку якихось перешкод до дозволу засновниці Здолбунівської жіночої гімназії баронесі Е. О. фон Таубе проводити заняття у 1918-1919 навчальному році в її гімназії за прикладом трьох останніх років у другу зміну у приміщенні Керченської жіночої громадської гімназії. Безсумнівно, міська управа жодним чином цьому не перешкоджатиме, коли вже визнано за необхідне залишити у Керчі Здолбунівську гімназію, евакуйовану сюди за обставинами військового часу, назавжди. До того ж наразі вона переповнена суто місцевими ученицями». Втім, у наступному випуску «Волни» було подано оголошення за підписом баронеси фон Таубе: «Здолбунівська жіноча гімназія з повними правами урядових гімназій з метою гідного проведення занять шукає придатне приміщення. З пропозиціями прошу звертатись особисто до мене кожного дня о 3-5 год. за адресою: Інститутська, № 25 (зараз вулиця Крупської; наразі за цією адресою розташовано міський пологовий будинок – авт.), квартира М. Г. Тодорова. У цей же час – прийом прохань на вступ до всіх класів гімназії». Подальша доля навчального закладу і його власниці губиться.
Замітка у керченській газеті «Волна», 1918 р.
Раніше, 16 липня, «Волна» зазначила, що «Дума» (вочевидь, міська) привітала відкриття у Керчі політехнічного інституту: напередодні ця ідея не викликала заперечень під час губернського земського зібрання у комісії з заснування вишу. Напередодні місто відвідав Олександр Коробов – випускник і співробітник Київського політехнічного інституту, уповноважений вишем на перемовини щодо створення політехнічного інституту в Керчі. Планувалося, що цей виш буде розташовано у приміщенні найстарішого навчального закладу Керчі – Кушніковського інституту шляхетних дівчат, відкритого ще у 1830-х рр. і названого за ім'ям чинного статського радника Григорія Кушнікова та його старшого сина Дмитра, які були його меценатами (інститут припинив своє існування у 1920 р.; зараз у його приміщенні розташовується ЗОШ № 1 імені Володі Дубініна). Однак адміністрація інституту не дуже радісно зустріла цю новину, заявивши, що про це не може бути й мови, оскільки «крайовий уряд» прийняв рішення розширити виш – усупереч перспективі його закриття. Відтак «міністр народної просвіти» Налбандов порадив Коробову розглянути як «стартовий майданчик» Севастополь – хоч подібних питань не порушували ані жодна профільна комісія, ані саме місто. Тим часом керчан засмутила втрачена можливість надати єдине придатне приміщення під виш.