Відновлення творчих сил і віри у себе українського художника Івана Хворостецького на кримській землі
У фондовій збірці Тернопільського обласного краєзнавчого музею зберігаються артефакти, що розповідають про життєвий і творчий шлях відомого українського художника Івана Федоровича Хворостецького, який у своїй багатогранній творчій палітрі теж доторкнувся до безмежної краси кримських краєвидів і відкрив новий напрямок у своїй творчості.
Іван Хворостецький народився 1888 року на Волині в чудовому селі Юридики біля Почаєві (тепер – Тернопільська область). Першим учителем майбутнього художника був його дядько, почаївський іконописець. Здібності Хворостецького помітили, пропонували розписувати церкви на Волині, згодом – собори Києва, Білої Церкви. У 1908 році вступає в Київське художнє училище, де наполегливо навчається сім років. Подальшому навчанню завадили війна та революція: довелося покинути Петербурзьку художню академію. Через 10 років, уже в поважному віці, вступив у Київський художній інститут, який закінчив 1928 року. Працював у цьому ж виші, викладав живопис на архітектурному факультеті Київського інженерно-будівельного інституту та інших навчальних закладах столиці. Великого успіху сягнув І. Хворостецький у 1928 році на міжнародній виставці у Венеції. Його картина «Пралі» була відзначена як краща робота. Напревеликий жаль, майже всі його довоєнні твори згоріли. Відтоді вціліли лише 4 роботи (зберігаються в Державному музеї українського мистецтва в Києва).
Після другої світової війни повертається на рідну Почаївську землю. Зібравши мужність, працює багато й натхненно. Пейзаж посідає чільне місце в творчості митця. Іван Хворостецький був художником глибоко національним. Головним образом проникливих пейзажів обрав Україну, особливо – рідну Тернопільщину.
У повоєнні роки І. Хворостецький продовжував творчі пошуки в царині пейзажу, використовуючи неодноразові поїздки на Кримський півострів. На початку 50-их років минулого століття з групою художників-мариністів І. Хворостецький тричі відвідав Крим, зокрема, Гурзуф. Саме тоді прийшло до нього мало не все, що було йому так необхідно після важких років війни. Тут, у Криму, проживаючи серед художників, митець із особливою гостротою відчув благодатну силу товариства. Він повною мірою збагнув, що повертається до нього майстерність, здавалося назавше втрачена, й водночас – віра у себе. Поїздки виявилася надзвичайно плідними. Найдивовижніше, що Іван Федорович все життя писав загалом пейзажі, застосовуючи спокійні, співучі ритми. Замилування викликали рівні, далекі горизонти –відчув і точно передав колорит кримської природи.
Твори Івана Хворостецького зберігаються в музеях Києва, Тернополя, Кременця, Миколаєва. Фондова збірка Тернопільського обласного краєзнавчого музею нараховує 86 оригінальних полотен. Усі роботи вражають вмінням художника побачити неповторне у повсякденному. Серед них – 18 картин, на яких оживає природа Криму, відчувається дихання моря в оточенні гір.
Величезні брили скель, безкрайнє море пейзажів І. Хворостецького надають людському перебуванню крихкості, тимчасовості. Автор посилив і розширив свою колірну гаму, але колорит робіт залишається м'яким і стриманим. На невеликих картонках олійними фарбами художник відтворив море, скелі та земну твердь: «Хвилі» (1951), «Море» (1952), «Морський берег» (1952), «Камені» (1953), інші.
Навіть у найпростіших етюдах немає студійної відчуженості. Автор продовжує залишатися самим собою. Художник відчуває неперехідну цінність будь-якої земної «малості», його етюди – один-однісінький камінь чи хвиля, що б'ється силоміць об скелястий берег, силою і ясністю цього відчуття нагадують класичні акварелі. Іван Хворостецький, як справжній знавець природи, стверджує, що довкола нічого не повторюється, й одвічний рух становить головний її закон. Саме тому колірні вирішення в етюдах – завжди різні.
У невеликих речах утверджується єдність світу. Художник уникає зображення безкрайніх морських просторів. Гори, море, небо – все співмаштабне, домірне людині. В цьому – джерело гармонії світу митця. Проживаючи в Гурзуфі, художник досліджує складні для живописця стани природи: досягає безмежного багатства тону (сіре небо і сіре море написані по-різному: видно, як клубочаться і нависають хмари над водою, піднімаються бурхливі хвилі – «Осінній прибій», 1952).
Привертають увагу живописні краєвиди Криму, виконані олійними фарбами на полотні та картоні, дещо більших розмірів, в яких маляр переходить від пейзажного етюда до пейзажної композиції: «Берег Артека» (1950), «Бухта Ялти», «Артек. Головний вхід», «Берег моря», «Артек», «Морський етюд» (усі – 1954). Завважені полотна написані вже не з натури, як вище згадані етюди, тому можливо менш вдалі. У порівнянні – видно, як програє художник, відходячи від безпосереднього спілкування з природою, дозволяючи стати між нею і своєю роботою власним колишнім спостереженням, почуттям, які він пережив, перебуваючи на кримській землі.
У своїх спогадах Народний художник СРСР Микола Глущенко так згадував про кримські роботи митця: «Гурзуфські пейзажі Івана Хворостецького були особливо прозорі, що відповідало самій природі Південного Криму. В цьому виявлялася велика культура живопису, культура колориту. Його широка палітра, сприйнятливість до розмаїття станів природи дозволяли уникати чорноти й статичної непорушності у пейзажах. Його картини створюють відчуття глибини, швидкоплинної мінливості станів природи. Морський пейзаж був відкриттям нового напрямку в його творчості».
«Композитором музики барв» називали Івана Хворостецького мистецтвознавці, оскільки він дуже тонко передавав у своїх творах відчуття землі, неба, повітря...
Художник відійшов у засвіти 19 листопада 1958 року в Почаєві.
Персональні виставки: Львів, Тернопіль (неодноразово), Кременець, Почаїв, Херсон, Москва тощо.
1968 року на його рідній хаті відкрито меморіальну дошку, а згодом – музей у Почаєві.
Матеріал підготувала Галина Завіша, завідувачка сектора зберігання відділу фондів Тернопільського обласного краєзнавчого музею