«От бронзы к железу: хозяйство жителей Инкерманской долины»(монографія)
Евеліна Антонівна Кравченко. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.
Евеліна Антонівна Кравченко. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.
Книжку присвячено Олександрові Кузьмичу Тахтаю – українському музейнику, археологу, охоронцю пам'яток, який більшу частину свого життяпропрацював на Херсонщині і в Севастополі. Інкерманська долина - одне з найнасиченіших археологічними пам'ятками місць в Південно-Західному Криму. Однією з найбільш значущих пам'яток єрозташоване на плато на лівому березі р. Чорної, що прорізає долину, поселення епохи пізньої бронзи - раннього заліза Уч-Баш (перша назва - Чортовегородище).
Одним із перших дослідників Інкерманської долини був Олександр Кузьмич Тахтай (23 жовтня 1890 - 25 липень 1963) - український археолог, музейник, рятівник Херсонеса, що не кинув музей під час ІІ Світової війни, защо був репресований. Він першим звернув увагу на типологічну ідентичність культур Криму і Нижнього Подніпров'я в передскіфського час. А.К. Тахтай народився в м. Ромни Полтавської губернії. У 1911 роцівступив до Петербурзького університету, перевівся до Петербурзькогоархеологічного інституту. Після закінчення університету повернувся в Полтаву, де працював писарем.
Пройшов І Світову війну, після жовтневої революції 1917р. служив у Червоній армії. У 1920-му році працював завідувачем Микільськоїсільської бібліотеки Полтавського повіту, а з 1921-го - інструктором Полтавського комітету охорони пам'яток. З 1925 по 1929 рік працює вархеологічному відділі Полтавського музею зберігачем. У 1929 р А.К. Тахтаязвинуватили в антирадянській агітації і заарештували, але по недостатності доказів відпустили 26 червня 1930 г. На роботу назад в музей його вже неприйняли.
За клопотанням голови Всеукраїнського археологічного комітету М.Я. Рудінского А.К. Тахтай почав працювати в архелогіческой експедиції Дніпрельстан під керівництвом одного із провідних археологів і музейників -Д.І. Яворницького. Восени 1930 року його призначили заввідділом археології Херсонського музею. 20 березня 1934 р А.К. Тахтая знову заарештували, але 4червня цього ж року справу закрили.
Після звільнення Олександр Кузьмичдеякий час працював в Цюрупинському музеї, а в 1935 році він переїхав до Севастополя і почав працювати в Херсонеському музеї, де почав створювати відділ феодалізму. 30 липня 1936 року після статті в севастопольській газеті«Маяк комуни», яка звинувачувала А.К. Тахтая в немарксистському підході доархеологічного матеріалу, з ним була проведена т. зв. роз'яснювальна робота, після якої вчений «врахував критику» до путівника, який готував, і додавцитати «Історії ВКП (б)». На початку ІІ Світової війни проводив археологічнірозкопки в Херсонесі і його окрузі, що дозволило йому поставити питання про обставини захоплення Володимиром Херсона-Корсуня в зв'язку з знахідкамидавньоруських речей на городищі і в некрополі Херсона.
З наближенням лініїфронту А.К. Тахтай відмовився їхати в евакуацію разом з іншимиспівробітниками і колекціями Херсонеса, пославшись на вік і хворобу дружини, сказавши: «в кожному пеклі повинен бути свій Цербер, і я залишуся таким Цербером у цих святих каменів». Після закриття музею Олександр Кузьмичразом зі своїм робочим розкопу закопав, наскільки встиг, неевакуйованіекспонати, мозаїки, постійно оглядав розкопки і фіксував знахідки.
Післязакінчення трагічної оборони Севастополя А.К. Тахтай потрапив в табір длявійськовополонених, після чого окупаційна влада призначила його професором-хранителем Херсонеського музею. На території музею були організовані систематичні прибирання, проведені розкопки відкритої каплиці біля базиліки Крузе. За результатами цих робіт А.К. Тахтаєм були підготовлені наукові звіти, які до сьогодні зберігаються в Херсонесі. Вчений і музейник - Олександр Кузьмич Тахтай не дав німцям вивезти з музею цінні експонати, проводив дляних екскурсії, пояснюючи значення цієї пам'ятки для світової культури.
Після закінчення війни В. Шевченко і О. Бергольц на всю країну заявили про заслуги А.К. Тахтая - рятівника Херсонеса і його вірність професійномуобов'язку. Він продовжував працювати над отриманими під час війниматеріалами і готувався до роботи над кандидатською дисертацією«Культурно-етнічна спільність Криму та Нижнього Подніпров'я в доскіфськуепоху». Ймовірно, перспектива його швидкого захисту дуже не сподобалася С.Ф. Стржелецькому, який вивозив в евакуацію експонати Херсонеса і відчувавсебе обійденим славою.
У січні 1949-року він пише розгромну статтю «Підкрилом безвідповідальних товаришів з Ленінграда», де звинувачує А.К. Тахтаяу співпраці з фашистами. У травні 1949 року його звільнили з роботи, після свідчень 27 серпня він був заарештований і 11 листопада його засуджено на 25років виправно-трудових таборів за статтею «зрада Батьківщині» (38-3 і 58-10КК РРФСР) з подальшим урізанням в правах. До 29 жовтня 1955 р. А.К. Тахтайвідбував покарання в Углицькому таборі, звідки вийшов за амністією. З весни1956 року він працював в Донецькому музеї і читав лекції в Донецькомууніверситеті.
Помер А.К. Тахтай 25 липня 1963 року в Донецьку, де і похований. До останнього часу в Донецькому музеї зберігалася його нова так іне реалізована музейна концепція. За його задумом зал середньовіччя маввідкриватися виставленим черепом монгола, щоб кожен, хто входить мігзаглянути в його чорні діри ... Тахтай досі не реабілітований... Його справу іархів досі зберігається в Сімферополі в архіві управління колишнього СБУ-нинішнього ФСБ...
Але його задум дослідити Інкерманську долину і порівняти її пам'ятки ізпам'ятками Нижнього Подніпров'я, які вчений також чудово знав, отримав продовження. 2006 року спочатку Інкерманським загоном Севастопольськоїархеологічної експедиції, а потім виділеною Інкерманською експедицією Інституту археології НАН України було розпочато дослідження почелення Уч-Баш. За результатами цих досліджень було видано монографію – «От бронзы кжелезу: хозяйство жителей Инкерманской долины» (по материаламисследований поселений Уч-Баш и Сахарная Головка) / Э.А. Кравченко, С.А. Горбаненко, Л.В. Горобец, Р.В. Кройтор, С.Н. Разумов, М.С. Сергеева, Е.Ю. Яниш. Киев: ИА НАН Украины, 2016, 318 с., рис., табл., ISBN 978-966-02-7802-8.
Дослідженнями було підтверджено, що це велике і багате укріплене поселення було засновано вихідцями із заходу – носіями культур фракійськогогальштату, згодом до його населення додався степовий компонент – носіїбілозерської культури Нижнього Подніпров'я, воно пережило кілька перодівруйнувань, пов'язаних із нападами ранніх кочовиків-кімерійців і припинило своє існування на початку скіфської доби. Поселення було одним із найранішихцентрів металургії заліза в Понтійському регіоні, технологію отримання якогоучбасьці отримали, ймовірно, з Кавказу.
Всі аспекти життя племені Інкерманської долини на зламі давніх історичних епох описано в тематичних розділах книжки. Завершується монографія коротким історичним екскурсом –реконструкцією історичних процесів і постання нових суспільних процесів в Криму, пов'язаних вже із новою добою – добою заліза, в кінці якої ми з вамиживемо.