Могильник білозерської культури біля с. Широке(монографія)
Евеліна Антонівна Кравченко. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.
Евеліна Антонівна Кравченко. Кандидат історичних наук, старший науковий співробітник відділу археології раннього залізного віку Інституту археології НАН України.
У 1963 році, коли в Донецьку помер один із репресованих дослідниківархеологічної спадщини Херсонщини і Криму О.К. Тахтай, біля Скадовськабули закінчені дослідження могильника білозерської культури на околицяхс. Широке. Ці дослідження проводилися у зв'язку із прокладанням зрошувальних каналів – дніпровська вода мала дати життя засушливим землям Херсонщини і повернутого Україні безлюдного і спустошеного після ІІСвітової війни Криму. Проводив ці дослідження молодий і тоді ще невідомийархеолог – Олександр Михайлович Лесков.
Довгі 56 років матеріал цього одного із найбільших могильниківбілозерської культури – біля с. Широке чекав на публікацію. Непроста і драматична доля його дослідника – Олександра Михайловича Лєскова наклалавідбиток і на долю матеріалів його експедицій – вони, наче і маючи автора, дуже довгий час лишалися неопрацьованими. О.М. Лєсков народився 19 травня1933 р. у Харкові. У 1955 р. він із червоним дипломом закінчив історичний факультет Харківського університету і вступив до аспірантури Інститутуархеології АН УРСР.
Після закінчення аспірантури був зарахований до відділускіфо-сарматської археології інституту. У 1961 р. захистив кандидатськудисертацію «Гірський Крим в І тисячолітті до н. е.» і відразу видав її окремоюмонографією (Лесков, 1965). Тематика Олександра Михайловича на початку наукової кар'єри охоплювала кримські старожитності доби пізньої бронзи і раннього залізного віку.
Власне, перші його експедиції також були кримські – у складі експедицій свого наукового керівника С.М. Бібікова він працював окремим загоном на розкопках і розвідках кизил-кобинських могильників(1950-ті роки, Уркуста, Джепаллах, Чуюнча, Капак-Таш, Карли-Кая та ін.). У складі кримських експедицій він почав проводити розвідки на Херсонщині вжеза перекопом – Північно-Кримської археологічної експедиції. Її Краснознаменським загоном і був досліджений відкритий керівникомекспедиції Н.П. Шульцем Широківський могильник.
Із кінця 1950-х років О.М. Лєсков почав працювати на Керченському півострові, надалі керувавкількома великими новобудовними експедиціями – Керченською і Південно-Українською. У 1967 р. Олександр Михайлович формує і починає координувати новий повноцінний напрям діяльності інституту – археологіюновобудов. В наступному 1968 році він очолює найбільшу – Каховськуекспедицію ІА АН УРСР. У 1971 році ця експедиція міняє назву за Херсонськуі стає постійно діючою на правах відділу. Проте такий стрімкий злет науковцядуже не сподобався комусь із шановних колег.
Припавши на час скидання з посади Шелеста, на О.М. Лєскова кимось було написано донос, йому була«пришита політика» і звільнено з роботи із звинуваченням «за сіонізм векспедиції». Спадщина Олександра Михайловича – експедиція, матеріали і головне – фінансування – дісталися установі. О.М. Лєсков також підпав під заборону на професію – його перевели на роботу в Інститут кібернетики, працювати в галузі археології в сферах, підконтрольних Інституту археології АН УРСР, було неможливо, про повернення в Крим або на Херсонщину не було і мови.
О.М. Лєсков у 1974 році залишає Київ і українську археологію і переїжджає до Ленінграда. Наступного року він з другого разу захищає у Москві в Інституті археології АН СРСР докторську дисертацію«Заключительный этап бронзового века на юге Украины» (перша робота маланазву «Передскіфський період на півдні України» і була провалена на захисті у Москві) будучи співробітником Музею атеїзма і релігії в Ленінграді, а у 1981 р. переїжджає до Москви і починає працювати на посаді заввідділу археології у Державному музеї мистецтва народів сходу.
Створення цього відділу мало наметі організацію новобудовних і охоронних досліджень на Північному Кавказі– неабиякий організаторський талант і досвід Лєскова через вісім років врештізгадали і задіяли у цій колосально важливій галузі археологічних досліджень. Зараз золото Адигеї відоме на весь світ, а тоді ніхто ніякої уваги не звернув на кургани біля аулу Уляп. Виставки знахідок із цих розкопок Олександр Михайлович організовував по всьому світу від Північного Кавказу до Латинської Америки.
У 1985 році через величезний обсяг робіт тематика відділу, очолюваного О.М. Лєсковим, була розширена – Держкомітет з науки і техніки СРСР виділив додаткові кошти на створення Середньоазійської і Чукотської археологічних експедицій із подальшим створенням секторів Середньої Азії і Чукотки та Сибіру. Цей відділ і досі плідно працює по цій тематиці у Російській Федерації, чого не можна сказати про долюновобудовних відділів в Інституті археології АН УРСР, де всі вони згодом булиліквідовані, а українським музеям врешті взагалі було заборонено проводитиновобудівні дослідження.
Не вдаючись у подробиці цієї плачевної ситуації в Україні нині все ж варто зазначити, що причини її криються не в державнійполітиці чи поганому фінансуванні. У 1997 році Олександр Михайловичпереїжджає до Сполучених Штатів Америки слідом за від'їздом родини, дезгодом починає працювати у Каліфорнійському (Берклі), Техаському (Остін) і Пенсильванському (Філадельфія) університетах. У 2000-х він кілька разів приїжджав в Україну і читав лекції в Київському, Харківському і Таврійськомууніверситетах.
У 2018 році на 86-му році життя Олександр Михайлович пішов укращі світи, лишивши нам шалену кількість неопублікованого археологічногоматеріалу, російській науці окрім цього ще й низку успішно працюючихінституцій, а всьому світові більше сотні наукових праць, з яких 20 монографій, каталогів і альбомів. Маю згадати, що моя успішна робота також розпочата за порадою Олександра Михайловича, який згадав в розмові із керівникомпроекту, в якому я працювала, професором Джозефом Картером, директором Інституту класичної археології Техаського університету, що О.М. Лесков колисьаспірантом бачив дуже цікавий матеріал, розкопаний С.Ф. Стржелецьким, який зберігається у фондах Херсонеського заповідника.
За цією згадкою Дж. Картором була написана маленька записочка «Покажіть Евеліні все, про що писав Лєсков» і залишена у завфондами Херсонеса. Так я побачила Уч-Баш, який став основою моєї кандидатської дисертації, темою досліджень останніх16 років і об'єктом дев'ятирічних археологічних розкопок в Інкермані. З часу розкопок Широкого – однієї із перших експедицій Олександра Михайловича Лєскова пройшло трохи менше 60 років. За цей час Інститутархеології двічі змінив приміщення, а Наукові фонди інституту – і того більше.
Коли я в далекому 2009 році запропонувала опрацювати його колекцію і опублікувати матеріал, матеріал не було виділено в окрему колекцію, він бувчастиною великої колекції з розкопок кількох років Північно-Кримської і Півдеено-Української експедиції О.М. Лєскова. За роки переїздів і невідповідні умови зберігання реконструйовані колись керамічні посудини розклеїлись і суцільними керамічними завалами в перемішку із гіпсовими вставками лежали в ящиках.
Бірки із інвентарними номерами було переплутано, довелося всезвіряти із звітом і щоденниками, щоб створити наново справжній колекційнийопис із цифровими фото речей.
Початково над матеріалами почала працювати група вчених. Окрім мене, долучилися Тетяна Гошко (робота із бронзовими виробами) і Роман Лисенко(технічна робота і фотографія). Але не вдалося перейти до масовогоопрацювання відразу. Роман Лисенко, на якому трималася основналаборантська робота, був звільнений з інституту за незрозумілих обставин, а яна той час опрацьовувала гігантські об'єми матеріалу з розкопок Уч-Баша, який не лишав часу на будь-що інше.
Попри це, зараз матеріал могильникаопрацьовано і оцифровано відповідно до світових вимог до створення фондової документації, створено колекцію (№ 1545) і передано до фондів із відповіднимактом (№845). Матеріал приведено до експозиційного вигляду. Оцифрованотакож звіт про розкопки. Вивірено генеральний план могильника, плани поховань із інвентарем. Монографія «Могильник білозерської культури біля с. Широке» / Лесков, О. М., Кравченко, Е. А., Гошко, Т. Ю. Львів; Винники: Історико-краєзнавчий музей; Майдан, 2019. — 206 с., ISBN 978-966-372-712-7нарешті побачила світ в Україні.
Матеріали звіту про розкопки наведено у першому розділі роботи –«Опис Широківського могильника, каталог поховань і інвентаря» за авторства О.М. Лескова, як керівника експедиції і автора звіту про розкопки, і Е.А. Кравченко, як упорядника матеріалу і автора ілюстрацій. Передмова, вступ, розділ 2, висновки, післямова, резюме і додаток написані Е.А. Кравченко, розділ3 написано Т.Ю. Гошко, список літератури і скорочень складено Е.А. Кравченко, переклад резюме англ. мовою – Е. Кравченко.
Висновки, отримані при аналізі матеріалу Широківського могильникапідтвердили правильність заявленого О.К. Тахтаєм ще в середині ХХ ст. напряму досліджень Нижнього Подніпров'я і Криму як цілісного регіону за часів кризи бронзової індустрії і початку отримання заліза із руди. На зламіісторичних епох Крим перетворився у своєрідний місток між Північним Понтом і землями материкової України і новітніми технологіями Кавказу, який був тісно пов'язаний із цивілізаціями Близького Сходу і Середземномор'ям.